Теплий вечір у Шарм-ель-Шейху. Алі оглядає полиці своєї маленької крамнички. На них поблискують золотисті пластикові піраміди, причеплені до припалих пилом пляшечок з парфумами. Пізно ввечері він збирається сісти на автобус та повернутись до Каїра, де на нього чекає сім’я. Сумно повертатись назад без нічого, нарікає Алі. Однак у нього немає вибору. За останні два тижні він не продав жодного сувеніра. А вдома йому треба годувати двох дітей. Два останніх роки він заробляв на життя, продаючи сувенірні дрібнички у Шарм-ель-Шейху.

Алі - один з багатьох, хто за останні тижні вирішив поїхати з узбережжя Червоного моря. Після загибелі 224 пасажирів російського літака внаслідок теракту 31 жовтня без роботи залишилося чимало людей у Шарм-ель-Шейху: інструкторів з дайвінгу, офіціантів, рятувальників.

"Ісламська держава" взяла на себе відповідальність за вибух на борту авіалайнера. Як стверджують бойовики ІД, вони пронесли до літака банку з-під напою, в якій була бомба. Невдовзі після того Великобританія та Росія заборонили всі польоти до Шарм-ель-Шейха. Обидві країни були лідерами за кількістю туристів у цьому місті. Після того, як підозри про теракт отримали підтвердження з боку низки спецслужб, охочих їхати у відпустку на Червоне море різко поменшало.

Запустіння на пляжах, непевне майбутнє

Шарм-ель-Шейх славився розкішними готелями, ресторанами і торгівельними центрами. Однак тепер все змінилось. Усі говорять про найсильніший удар по туристичному іміджу за останнє десятиліття. Ще донедавна переповнені пляжі тепер порожні. Власник одного з великих готелів на 600 місць нарікає, що в нього на даний момент лише 45 гостей. На березі дрімає від нудьги продавець напоїв. Човни, які возять туристів у відкрите море на екскурсії до коралових рифів, стоять у порту без діла.

37-річний інструктор з дайвінгу Рамі Юсрі дуже засмаглий від частої роботи на сонці. Він каже, що з такою мізерною кількістю клієнтів він більше трьох місяців не протримається. Хоч його діти і радіють, що батько тепер часто вдома, він з тривогою дивиться у майбутнє. "Чесно кажучи, не знаю, чого очікувати", - зітхає Юсрі.

Для спраглих сонця європейців та росіян взагалі-то нині мав би бути розпал сезону в Єгипті. Однак замість заробітку в єгипетських підприємців, таких як Юсрі, самі лише збитки. Власник школи дайвінгу розповідає, що змушений був відправити більшість співробітників у неоплачувану відпустку. І все одно через постійні видатки його фірма зазнає збитків у 600 доларів на день, каже Юсрі. Він сподівається, що туристи скоро забудуть про вибух на російському літаку і повернуться до Єгипту.

Що може зробити уряд?

Після завершення ери диктатора Хосні Мубарака 2011 року країна пережила фазу політичної і економічної нестабільності. Для Єгипту валютні надходження від туризму життєво важливі. Тому уряд щосили намагається допомогти галузі знову підвестися на ноги.

Губернатор Південного Сінаю запевнив підприємців, що влада зробить все, щоб відновити туристичний імідж регіону. "Ми тісно співпрацюємо з нашими друзями, аби поліпшити безпеку в аеропортах", - заявив Халед Фуда. За його словами, міжнародні партнери Єгипту посприяють у підвищенні кваліфікації персоналу аеропортів. Крім того, єгипетська влада ініціювала іміджеву кампанію за кордоном і пообіцяла сприяти розвитку туризму всередині країни. Всі заходи, ініційовані урядом, націлені на те, щоб підприємці у туристичній галузі якось протримались на плаву, доки міжнародні авіалінії не відновлять повноцінне авіасполучення з Єгиптом, а туристи не з'являться знову.

Страх за майбутнє

Скіаветія Бруга щасливо усміхається, дивлячись на лазурове море. Літак з туристами з Італії, яким вона прилетіла, був майже порожнім. Утім, жінка каже, що не боїться. "Навіщо мені турбуватися? Тут так гарно, люди привітні і погода чудова", - спокійно розмірковує Скіаветія. Італійка запевняє, що почувається в безпеці. Її подруга, погоджуючись, киває головою.

Алі молиться, щоб таких туристок, як ці італійки, побільшало. Можливо, колись він знову зможе відкрити свою сувенірну крамничку. Чоловік пригадує, як добре все йшло до теракту. "До мене приходили люди з усього світу, - пригадує Алі. - А тепер я боюся за майбутнє моїх дітей". Після короткої паузи він додає: "І за майбутнє Єгипту також".