Гонг сповіщає про початок поєдинку. На ринг виходять два боксери, але замість того, щоб кидатися з кулаками одне на одного застигають у роздумах над шаховою дошкою. Після чотирьох хвилин інтелектуального напруження дошку прибирають, боксери надягають боксерські рукавиці й починають безжально бити одне одного.

Спочатку було мистецтво

Те, що нагадує сцену з якогось сюрреалістичного роману, є найреальнішою реальністю і називається «шахбокс». Хоча почалося все справді з літератури, точніше з коміксів фрацузького автора боснійсько-словацького походження Енкі Білала. У 90-х роках він намалював комікс «Холод екватору». Історія переносить читача на сто років у майбутнє в одну диктаторську країну, де серед видів спорту особливою популярністю користується саме шахбокс.

Ідею згодом підхопив нідерландський митець-акціоніст Іпе Рубінг. «Він подумав, що шахбокс - чудова річ, і вирішив перетоворити все на реальність, - згадує представник Всесвітньої організації шахбоксу Андреас Діллшнайдер. - Десь 2001-го року ми почали розробляти правила для цього спорту. Провели перші тестові поєдинки. Тоді це було ще мистецькою подією. Згодом ми побачили, що все функціонує, й почали представляти шахбокс вже як справжній вид спорту».

Адреналін і шахи

Андреас Діллшнайдер свого часу й сам виходив на ринг і є фіналістом Чемпіонату Європи 2005-го року. З огляду на власний досвід він визнає, що найскладніше в цьому виді спорту сідати за шахову дошку після боксерського раунду, адже обдумувати наступний шаховий хід доводиться з великим вмістом адреналіну в крові. «Це провокує до занадто швидких дій під час шахової партії. Про це треба знати. До цього треба готуватися. Це і є якраз найбільшим викликом», - розповідає Андреас Діллшнайдер.

Одинадцять напружених раундів: шість за шаховою дошкою, п’ять в боксерських рукавицях. Шахові раунди тривають чотири хвилини, боксерські - три. Між ними перерва в одну хвилину. Цього часу вистачає, аби прибрати або винести на ринг шахову дошку й зняти або надіти боксерські рукавиці. Перемога присуджується через постановку мата, через перебір часу під час обдумування ходу, здавання суперника, або через нокаут чи зупинку бою суддею. Як наголосив Андреас Діллшнайдер, для успіху важливо бути на висоті в обох дисциплінах, що вимагає подвійного тренування.

Постійна зміна перспективи

«Досі найчастіше переможця визначали шахи, - веде далі Андреас Діллшнайдер. - У п’ятому, шостому, сьомому раунді в шахах перебуваєш уже під часовим тиском, оскільки розігрується партія швидкої гри. Тоді якраз і робиш найбільше помилок. Але в цьому й полягає вся інтрига - поєдинок постійно змінює перспективу між боксом і шахами. Якщо на шаховій дошці ти грав більше в захисті і втратив фігури, то знаєш, що на рингу слід прагнути нокаута, аби досягти перемоги».

Найбільший клуб шахбоксу, так само як і штаб-квартира Всесвітньої організації шахбоксу, розташувалися в Берліні. Мережа ентузіастів такого екстравагантного гібриду інтелектуальної гри номер один з бойовим мистецтвом номер один охопила вже майже весь світ, відбуваються чемпіонати й першості. Андреас Діллшнайдер сподівається, що незабаром і в Україні з’явиться такий клуб: «В Україні ще немає клубу шахбоксу. Але ми дуже відкриті. Якщо люди в Києві, Донецьку або Харкові захочуть створити свої клуби, то вони дістануть від нас підтримку».

Мрії: шахбокс – Кличко vs Льюїс

Світ шахів і боксу перетинався й раніше, однак не на рингу. Відомо, що брати Клички товаришують з російською шаховою зіркою Володимиром Крамніком. Як розповідають, шахи входили й до програми підготовки Леннокса Льюїса перед зустріччю з Віталієм Кличком. Що ж, можливо, колись Кличко й Льюїс теж не втримаються від спокуси зустрітися на рингу за шаховою дошкою, аби потім продемонструвати кулаками, хто в лавці господар. Публіка від такого поєдинку, напевно, була б у захваті.

Автор: Юлія Шнайдер, Володимир Медяний
Редактор: Тетяна Бондаренко