"Транзит російської нафти "Дружбою" відновлено", "призупинено", "найближчим часом знову почнеться": таких і подібних до них повідомлень за останні дні і тижні було багато. Що відбувається насправді з головним російським експортним нафтопроводом, хто винен у його забрудненні, що роблять постраждалі сторони і наскільки це важливо для них? DW пояснює.

А що з "Дружбою"? Адже транзит обіцяли відновити на початку травня...

Російська влада дійсно обіцяла вирішити проблему в найкоротші терміни, але вони вже кілька разів переносилися. Іноземні споживачі станом на 21 травня так і не почали отримувати сировину з "Дружби". Скоро буде місяць як нафтопровід не працює. Україна і Білорусь повідомляють про готовність відновити подачу кондиційної нафти далі, але Німеччина, Польща, Словаччина і Чехія приймати поставки досі не готові через те, що брудна нафта ще залишається в трубах.

Чому брудна нафта застрягла в "Дружбі"?

Проблема номер один. Потрібно вирішити, в які резервуари помістити забруднену нафту і як її переробити. З огляду на, що норма хлоридів у цій нафті перевищена у десятки разів, на доведення її до кондиційного стану можуть піти кілька місяців і знадобитися мільйони тонн чистої нафти (брудну збираються потроху підмішувати до чистої, не порушуючи стандарти).

Проблема номер два. Хто і коли оплатить витрати на утилізацію та компенсує збитки? Сторони досі не змогли домовитися про це. Росія обіцяє відшкодувати завдані збитки. Але європейські споживачі просять банківських гарантій, що росіяни оплатять витрати на ремонт і усунення наслідків аварії. Російська сторона наполягає на тому, що споживачі повинні спочатку сплатити всі витрати, а потім виставити рахунки постачальникам за збитки - так передає суть розбіжностей агентство Reuters з посиланням на залучені до суперечки компанії. Тим часом два великих імпортери, Total і Eni, згідно з даними Reuters, вже не заплатили за квітневі поставки трубопровідної нафти з РФ.

Аварія на "Дружбі" - це важливо?

Інцидент із "Дружбою", з одного боку, - найбільша аварія в російському паливно-енергетичному комплексі за останні десятиліття. З іншого - цю аварію можна вважати однією з найбільш непомітних: увага до неї в Росії незначна, а в Євросоюзі досі взагалі була мінімальною. На міжнародний рівень проблема вийшла тільки 21 травня, коли влада Польщі публічно закликала "Росію і російські фірми понести фінансову відповідальність" за "помилки", а також "якомога швидше відновити поставки чистої нафти".

Усі говорять про зростання нафтових цін через загрозу військового конфлікту у Перській затоці, але фактично європейський імпорт впав на 10 відсотків насамперед через проблеми "Дружби", на частку якої припадає більше 20 відсотків від усього російського експорту нафти (у 2018 році він становив близько 260 мільйонів тонн). Тож зупинка роботи нафтопроводу не тільки зачепила інтереси одразу декількох країн ЄС, а, радше за все, вплинула і на зростання міжнародних котирувань нафти.

Наслідки аварії для Росії не обмежуються виключно іміджевими і фінансовими втратами на міжнародних ринках (вважається, що за день простою "Дружби" Росія недораховується 80 мільйонів доларів виручки), а і загрожують проблемами на внутрішньому ринку. 21 травня "Інтерфакс" повідомив, що Російський паливний союз (РПС) поскаржився віце-прем'єру Дмитру Козаку на "несподіване загострення" на паливному ринку вже самої Росії. Хоча, на тлі необхідності компенсувати недопоставки нафтопроводом "Дружба" та зменшення пропозиції нафти всередині РФ різке зростання цін на нафтопродукти несподіваним не видається.

Через що стався збій поставок російської нафти?

Брудна нафта потрапила у нафтопровід на початку-середині квітня 2019 року. Білоруський концерн "Белнафтохім" повідомив 19 квітня про те, що "протягом останніх декількох днів" нафтопроводом "Дружба" надходить нафта поганої якості "із вмістом хлорорганічних сполук, який перевищує в десятки разів граничні значення за стандартом". Білорусь і Україна 24-26 квітня зупинили поставки спочатку світлих, а потім і темних нафтопродуктів. Була паралізована робота обох гілок "Дружби" - одна з них іде до Польщі та Німеччини (північна гілка), друга - через Україну до Угорщини, Словаччини і Чехії (південна).

Хлорорганіка використовується, наприклад, для нафтовидобутку із виснажених родовищ і могла разом із паливом потрапити до трубопроводу. "Транснафта" вважає, що потрапляння хлоридів було навмисним актом. Загалом, за оцінками, забруднено від трьох до п'яти мільйонів тонн нафти. Значна частина - близько півмільйона тонн - надійшла до російського порту Усть-Луга і звідки була завантажена у танкери.

Що роблять постраждалі компанії?

Постраждалі покупці були змушені почати використовувати свої стратегічні запаси нафти. Польща надала своїм НПЗ 800 тисяч тонн нафти зі стратегічних запасів, Угорщина - 400 тисяч. Німеччина поки до використання своїх запасів не вдалась. Проте нафтопереробний завод у німецькому місті Лойна на сході ФРН частково зупинив свою роботу. Рішення, як повідомив французький нафтогазовий концерн Total, якому належить цей НПЗ, пов'язане із проведенням технічних перевірок через поставки забрудненої нафти з Росії.

Покупці нафти в танкерах відмовилися приймати некондиційну сировину. Тепер нафтотрейдери намагаються вирішити проблему, відправивши танкери до Азії з надією, що незалежні китайські НПЗ зможуть змішати її до кондиційного стану, повідомило Reuters. Ціна на товар, за даними джерел агентства, не визначена, адже невідомо, "як її очистити і чи вдасться це зробити взагалі".

Публічно тільки угорська MOL погодилася розмістити у себе забруднену нафту, але обсягом всього 100 тисяч тонн. Решта зберігає мовчання. Поки публічно зажадали компенсацій Польща, Білорусь та Казахстан, влада якого стверджує, що їхня нафта також була забруднена під час транзиту "Дружбою".

Хто винен?

Джерело появи некондиційної нафти досі невідоме, хоча російська влада вже назвала підозрюваних. За версією Слідчого комітету (СК) РФ, у забрудненні нафтопроводу винувате організоване злочинне угруповання із Самарської області. Щоб приховати розкрадання нафти, злочинці, вважає СК, поставляли паливо з додатками хлоровмісних сполук.

В інтерв'ю DW головний підозрюваний, бізнесмен і засновник компанії "Петронафта" Роман Трушев звинувачення на свою адресу і на адресу підозрюваних компаній назвав "пошуком цапів-відбувайлів". Він стверджує, що вузол зливу нафти в селі Миколаївка Самарської області, на який впала підозра, фізично не здатний заповнити нафтопровід тією кількістю брудного палива, яка опинилась у "Дружбі".

І скільки нафтопровід простоюватиме ще?

Імовірно, набагато довше, ніж обіцяють офіційні особи в Росії. Влада Польщі, наприклад, поскаржилася "на відсутність реакції з боку російських постачальників нафти на прохання польських НПЗ надати надійний графік виведення брудної нафти з усього трубопроводу російською стороною". В одній лише гілці нафтопроводу на території Польщі накопичилося, за різними оцінками, близько 8-9 мільйонів барелів брудної нафти.

Судячи зі слів польських офіційних осіб, немає жодних домовленостей про те, що польські НПЗ візьмуть на себе викачування брудної нафти. Reuters передав, що існував план утилізації на НПЗ у Лойна, але він провалився. Тепер сторони перевіряють інші варіанти, включаючи реверсні поставки некондиційного палива назад до Росії.

Навіть якщо план буде знайдено, обійтися без перевірки стану трубопроводу не вдасться. Унаслідок потрапляння нафти з перевищеною часткою хлоровмісних сполук "Дружба", а також НПЗ, до яких надійшла забруднена нафта, могли зазнати серйозних пошкоджень: хлориди викликають корозію.

За повідомленням української компанії "Укртранснафта", єдиним пунктом прийому російської нафти увечері 21 травня була угорська ділянка "Фенешлітке". Найбільша угорська нафтогазова компанія MOL заявила, що частково відновить прийом нафти з "Дружби" протягом цього тижня.