Для Крістіни ван Форст цей день став дуже насиченим. О 9.45 - наступна зустріч, на якій має бути присутня ректорка університету, повідомила секретарка. Потрібно головувати на засіданні. Крістіна посміхається, ствердно хитає головою, а олівець секретарки ставить галочку в блокноті. 18-річна дівчина має законне право сидіти сьогодні в ректорському кріслі Мюнстерського університету. Вона стала «шефом на один день». За круглим столом зібралася її команда - особиста асистентка,  дві секретарки, прес-секретар університету і ще одна помічниця.

«Увечері ви їдете до нашої нової лабораторії, щоб взяти участь у церемонії її відкриття», - повідомляє секретарка. На мить у кабінеті запановує тиша. На те, що доведеться виступати з промовою перед понад сотнею гостей, школярка не розраховувала. Виступати перед стількома людьми – це, звісно, гострі відчуття, зізнається вона трохи згодом. «Але моя особиста секретарка вже підготувала текст промови. Ми маємо це пізніше лише прилаштувати під мій стиль мовлення», - каже Крістіна.

Крістіна ван Форст вчиться у 12-му класі однієї з мюнстерських гімназій. Курс соціальних наук взяв участь у конкурсі «Шеф на один день». На уроках тоді якраз розглядали  тему «економіка підприємств», школярі хотіли знати, як на практиці виглядають будні управлінців. Конкурсанти зняли відео, що перемогло у змаганні з конкурентами з півсотні інших шкіл. Ректор Мюнстерського університету Урсула Неллес відвідала урок, відповівши на запитання допитливих школярів. Крім того, підлітки всім курсом взяли участь у кастингу  на вихідних, коли обирали «шефа на один день».

Відповідальність як задоволення

Відбувалися групові дискусії, співбесіди, тестування на коефіцієнт інтелекту – як у справжньому професійному житті. У підсумку радник з питань персоналу на роль керівниці обрав саме 18-річну ван Форст. У неї була висока мотивація та вміння переконувати інших, пояснює критерії відбору Сюзанне Тайзен-Канібол, одна з організаторок конкурсу.  Цей проект започаткували видання „Focus Money“ i „Stiftung Lesen “. Його мета – давати можливість молоді знайомитися з реаліями економіки. Конкурс повинен їм показати, що брати на себе відповідальність – це задоволення, кажуть організатори.

Крістіна досі ще не визначилася ким бути в цьому житті. Вона розмірковує над тим, щоб піти вивчати психологію. Чи уявляє вона себе в майбутньому в ролі справжньої керівниці? «Можливо, сьогодні я з'ясую чи це справді моє», - каже дівчина. У будь-якому разі, сьогоднішній напружений робочий графік часу на роздуми їй не дасть. Після засідання в ректораті Крістіна їде на зустріч на медичному факультеті, а звідти знову службове авто повезе її туди, де вже чекають.

Певною мірою відчувається стрес – таким є висновок шефині станом на дванадцяту годину дня. До кожної зустрічі вона одержує від секретарки записку з найважливішою інформацією. Ґрунтовно підготуватися до кожного пункту програми часу немає. Навіть знайти паузу для обіду теж не так просто. Під час перекусу булочкою з чаєм за робочим столом у кабінеті школярка разом з асистенками тренується виголошувати вечірню промову. Крістіна вголос читає чужий текст. Те, що не дуже органічно вкладається в її вуста, переписують.

Нервуватися, але посміхатися

Кілька годин і все вже позаду. Крістіна стоїть у лекційній залі перед трибуною. У залі сидять близько сотні школярів, викладачі та співробітники університету. Навіть бургомістр Маркус Леве прийшов послухати промову, так само, як і міністр з питань науки землі Північний Рейн-Вестфалія Свенья Шульце, а також справжня ректорка університету Урсула Неллес. «Шановна пані міністр, шановний пан бургомістр», - починає школярка і йде далі за текстом. Невеличку заминку вона перекриває посмішкою. Результат – публіка аплодує, а Крістіна зітхає з полегшенням. «Тепер, коли все позаду, я почуваюся значно легше», - зізнається гімназистка. Урсула Неллес теж не приховує задоволення, зауважуючи, що її заступниця гідно впоралася з завданнями. Довгий і виснажливий робочий день Крістіни ван Форст наближається до завершення. Вона втомлена і голодна, але задоволена.  «Було класно пережити один робочий день керівниці», - резюмує дівчина, але додає, що кожен день  за таким графіком – це для неї занадто.

Автор: Анна-Лотта Лісс, Наталя Неділько
Редактор: Влодимир Медяний