Здавалось би, щоб після початкової школи перевести дитину до школи вищого рівня, достатньо заповнити кілька формулярів, підписати їх, і готово. Але не в Німеччині. Приготуйтеся до одіссеї. Своїм особистим досвідом ділиться авторка DW, американка Луїза Шефер: 

Ми з моїми друзями-іноземцями часом жартуємо щодо сумнозвісної німецької бюрократії. "Навіщо робити просто, якщо можна все ускладнити?" - це стосується також освіти. Мій друг австралієць каже: "Потрібно захистити дисертацію, щоб розібратися в німецькій державній шкільній системі".

Прийняти правильне рішення

У Німеччині 16 федеральних земель, і в кожній з них саме земельний, а не федеральний уряд, регулює систему шкільної освіти. Як результат, спільного між школами в різних федеральних землях небагато, хіба що той факт, що після чотирьох років початкової школи дитина повинна перейти до школи вищого рівня. До речі, в Берліні та федеральній землі Бранденбург початкова школа триває на два роки довше. 

Коли у вересні дитина йде до четвертого класу, для батьків розпочинається час великих роздумів, який триває до лютого: як для сина чи доньки обрати найкращу школу.

Чи не щосуботи батьки разом з дітьми відвідують ту чи іншу школу, де проходять дні відкритих дверей. Сім'ї розглядають класні кімнати, батьки спілкуються з учнями й вчителями, щоб зрозуміти, чи зможе їхня дитина добре адаптуватися до нового середовища. Звичайно, усе це потребує багато часу. Іноді батьки почуваються ніби на розпродажі у величезному супермаркеті: звідусіль привабливі пропозиції, але яку з них обрати? Чесно кажучи, іноді хочеться просто все кинути й втекти.

У лютому настає  час прийняття рішення: учні отримують табелі за перше півріччя, а батьки - характеристику класного керівника з порадою, до школи якого типу варто далі віддати дитину. Залишається остаточно обрати школу й сподіватися, що в бажаному навчальному закладі знайдеться вільне місце для дитини.

Шкільна ієрархія

Німецька шкільна система має ієрархічну структуру й змушує школярів дуже рано обирати певний напрямок розвитку. Я живу у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, де існує трискладова система шкіл вищого рівня. В гімназіях (Gymnasium), як правило, навчаються діти, котрі можуть похвалитися гарною успішністю, переважно мають заможних батьків.Мета гімназії - підготувати дитину до отримання в подальшому вищої освіти. В реальних школах (Realschule) навчаються діти, які матимуть усі шанси стати, наприклад, чиновниками. І насамкінець, в основних школах (Hauptschule) навчаються майбутні робітники й ремісники. Крім того, існують школи змішаних типів: загальна (Gesamtschule) й громадська (Gemeinschaftsschule). 

Більшість німецьких батьків насправді почувають гордість і полегшення, якщо їхня дитина отримує рекомендацію до гімназії. Попри це, мені здається, що в 4 класі дітям зарано приймати рішення щодо спеціалізованого освітнього спрямування. Незважаючи на те, що моя донька має направлення до гімназії, я вважаю, що в 5 класі їй ще зарано туди йти.

Зарано для змін

Зараз моя донька відвідує початкову школу в Кельні - і це схоже на казку. Коли я забираю її та сина, діти поливають петунії або граються на шкільному подвір’ї десь поміж величезних старих дерев. Неподалік бігають вівці й курчата. На перервах діти можуть випустити на волю свою активну енергію. Але крім цього вони пізнають, що таке емпатія й взаємодопомога: в їхніх класах також є діти з інвалідністю, яких треба підтримувати. І все це в державній школі на околиці мільйонного міста.          

Такою є звичайно далеко не кожна школа. Але хто б не хотів, аби його діти в ніжному десятирічному віці й надалі відвідували саме таку школу? Чому діти повинні вже наступного року ходити до школи разом з п'ятнадцяти-шістнадцятирічними підлітками? Я виросла в США, де лише після середньої школи (Middle School) (6-8 клас) чи підготовчої старшої школи (Junior High School) (7-8 клас) йшли до старшої школи (High School) (9-12 класи).

Чому мої діти не можуть лишатися в початковій школі до 6 класу - як у Берліні? І в багатьох інших країнах світу? "В 4 класі діти хочуть просто гратися, а не думати про те, яку школу обрати далі", - каже вчителька моєї доньки. Чимало інших вчителів теж поділяють цю думку.

Так само вважають і в Профспілковому об'єднанні виховання й науки (Gewerkschaft Erziehung und Wissenschaft), яке розташоване у Франкфурті-на-Майні. "Дев'ятирічний вік - це зарано, щоб визначати свій подальший освітній шлях", - зауважив один з представників цього об'єднання на сторінках газети "Die Welt":

У Берліні й федеральній землі Бранденбург цю проблему зрозуміли давно. "Ми запровадили шестирічну початкову школу, аби діти могли довше залишатися й учитися разом", - пояснила речниця берлінського уряду Беате Штоферс (Beate Stoffers), яка відповідає за питання освіти. 

Найкраще рішення?

Для себе я вже прийняла рішення: мою доньку (а через рік і мого сина) я віддам до загальної школи (Gesamtschule), щоб уникнути цього розподілу на гімназію, реальну та основну школу. Цей вид навчання здається мені найбільш справедливим і нагадує старшу школу (High School) в США, до якої ходила і я. Моя донька, якщо захоче, може і в загальній школі здобути атестат зрілості (Abitur); але для неї відкриті й інші шляхи.

Я впевнена, що це найкраще рішення. Навіть незважаючи на те, що школа розташована не на сусідній вулиці, а в геть іншому районі міста, куди потрібно їхати автобусом 40 хвилин. Далеко, як для 10-річної дитини. Але я знаю, що моя чудова розумна донька здолає шлях до нової школи. І, можливо, знайде там хороших вчителів, які допомагатимуть їй.

І все-таки: чому в Німеччині має бути так складно знайти правильну школу?