Уже як понад тиждень український журналіст Роман Сущенко утримується в Росії. За цей час до нього так і не зміг потрапити український консул. Російське слідство між тим офіційно висунуло йому обвинувачення у шпигунстві, а російський суд продовжив арешт на два місяці. "Ми викликали російського консула в Україні і вручили йому ноту протесту з вимогою надати доступ нашого консула до Сущенка та негайно звільнити його. Бо очевидно, що його справа є абсолютно сфабрикованою", - сказала в інтерв’ю DW речниця міністерства зовнішніх справ України (МЗС) Мар’яна Беца. За її словами, російська сторона запевнила, що на цьому тижні українського консула таки допустять до Романа Сущенка.

"Пред’явити насправді нічого"

Однак в це не вірить Юрій Солошенко, який нещодавно в результаті довготривалих переговорів був звільнений з російської в’язниці, де провів майже два роки через вирок за звинувачененням ФСБ Росії у шпигунстві на користь України. Влітку цього року його та кримського фотографа Геннадія Афанасьєва Росія обміняла на двох організаторів і учасників так званої "Народної ради Бессарабії", так само як раніше нардеп Надія Савченко була обміняна на двох утримуваних в Україні російських офіцерів."До мене вісім місяців не допускали консула і адвокатів, бо їм нічого було пред’явити насправді. Так само зараз із Сущенком", - поділився з DW своїми страшними спогадами  Юрій Солошенко. У 2014 році він, будучи колишнім керівником полтавського оборонного заводу "Знамено", був затриманий співробітниками ФСБ Росії під час поїздки до Москви. У цю пастку Солошенка заманив давній знайомий з Москви, з яким він довго співпрацював, будучи директором заводу. Під час затримання його звинувачували в тому, що він ніби то збирався вивозити з російського заводу секретне обладнання. "Мене звинуватили у шпигунстві, бо це в Росії це вважається тяжким злочином: обвинувачений не підпадає під амністію, все робиться під грифом секретно", - каже Юрій Солошенко. Він вважає, що спецслужби Росії звинувачують українців, яких вдається "виманити" на свою територію, для ведення інформаційної війни і формування "людського обмінного фонду".

Не виняток

Не менш абсурдна ситуація сталася з приватним підприємцем Валентином Виговським. Перебуваючи восени 2014 року у приватних справах у Сімферополі, він був затриманий так званою "кримської самообороною" та звинувачений у шпигунстві. Пізніше його перевезли в СІЗО Лефортово в Москві. Протягом майже 9 місяців до нього не допускали українського консула. Спочатку ФСБ Росії інкримінувало Виговському "комерційне шпигунство", але пізніше справу перекваліфікували у звичайне "шпигунство". Процес у його справі був закритим. У грудні 2015-го Виговський отримав вирок - 11 років колонії суворого режиму. Зміст обвинувального вироку тримається в таємниці, відомі лише його окремі деталі. За версією слідства Валентин Виговський нібито шукав в інтернеті працівників російського оборонно-промислового комплексу авіаційно- космічного напрямку для збору та передачі йому за грошову винагороду закритої технічної документації про перспективні розробки. "Це також сфабрикована справа на надуманих обвинуваченнях. Ми вживаємо всіх як юридичних, так і політико-дипломатичних заходів для його звільнення", - запевняє Мар’яна Беца.

У списку дипломатів є ще одна "шпигунска справа" - Віктора Шура. Вона не однозначна, адже формально Шур є громадянином Росії, хоча народився і жив в українському Чернігові. Після розпаду СРСР чоловік вирішив отримати російське громадянство, оскільки його професійна діяльність була пов’язана з постійними поїздками на територію РФ. Віктор Шур був активним учасником Євромайдану, підтримував українських волонтерів після початку російської агресії на Сході України.

Наприкінці 2014 року під час перетину російсько-українського кордону в Брянській області його затримали співробітники ФСБ, формально - за образу співробітника поліції РФ, після його він був заарештований на 15 діб. Пізніше Шура звинуватили в порушенні правил режимного об'єкту, але згодом перекваліфікували статтю в державну зраду і співпрацю зі спецслужбами іноземної держави та шпигунство. За версією обвинувачення, Віктор Шур був направлений в Брянську область спецслужбами Україна для збору інформації про російське військове підприємство, а саме - занедбаний аеропорт з шахтами для запуску балістичних ракет, які були затоплені ще в 80-х роках.

У підсумку чоловік був засуджений до 12 років колонії суворого режиму. Родичі Віктора Шура звернулися до президента України з проханням надати йому українське громадянство з надією на внесення його в "списки на обмін полоненими". Петро Порошенко задовольнив таке клопотання. "При цьому він ще юридично не позбувся російського громадянства. Тому Росія розглядає його як свого. В томуій вся складність. Ми надаємо всіляке сприяння, але обмеженні у наданні захисту цій людині", - пояснила речниця МЗС.

Зліпити образ ворога

Всі ці "шпигунські" справи мають кілька спільник рис: всі вони розслідуються та слухаються у закритому режимі, за якого адвокати не мають права розголошувати будь-яку інформацію про свого підзахисного, та за застосування політики повної ізоляції, коли обвинувачений обмежений у доступі консула, незалежних адвокатів, правозахисників. "Звинувачення у шпигунстві повністю вписуються у стратегію гібридної війни. Росії треба зліпити з українців образ ворога, тому вона призначає їх карателями, диверсантами, шпигунами", - припускає керівник Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, яка майже два роки тому разом з іншими правозахисними організаціями започаткувала правозахисну адвокаційну кампанію LetMyPeopleGo з допомоги українцям затриманим у Росії та Криму.

Представник України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи у Мінську, яка веде переговори про звільнення заручників, Ірина Геращенко вважає звинувачення Росією українців у шпигунстві неправомірними. "Це абсурд, сталінізм, шизофренія, якою захворіла ціла країна. Всі ці "шпигуни" винні лише в одному - в них український паспорт і вони українці", - написала Геращенко на своїй сторінці у соцмережі Facebook. Вона  також зауважила, що до списку українських "шпигунів" Росії, ймовірно, входить донецький історик і релігієзнавець Ігор Козловський, який майже рік за " шпигунство" утримується на території самопроголошеної "ДНР", а також Євген Панов, який за дивних обставин був затриманий в Криму і звинувачений в тероризмі.

Вихід є?

Попри абсурдні звинувачення шанс звільнити українців з російських в’язниць можливо, впевнений Юрій Солошенко. Він переконаний, що міжнародний тиск на Росію та увага журналістів до справ в’язнів Кремля може спрацювати на користь українців. Олександра Матвійчук вважає, що Україна має задіяти всі юридичні можливості, в тому числі Європейський суд з прав людини, аби мати інформацію про ув’язнених та домагатися їхнього звільнення через введення міжнародних санкцій. В МЗС у Києві запевняють, що використовують всі ці механізми, аби звільнити громадян України з російських в’язниць та рекомендують українцям утриматися від поїздок до РФ.