Виступаючи перед слідчою комісією Бундестагу в четвер, глава МЗС Франк-Вальтер Штайнмаєр висловився на користь дій німецької контррозвідки в Іраку. Водночас, він відкинув обвинувачення в подвійній моралі. «Ні» війні в Іраку, сказане тодішньою «червоно-зеленою» коаліцією, було «одним з найважливіших зовнішньополітичних рішень минулого десятиліття», наголосив Штайнмаєр. Закиди, начебто співробітники БНД у Багдаді надавали координати для американських бомбових ударів і вплинули на перебіг війни, він назвав «божевіллям».

Німеччина, завдяки своїм агентам, хотіла отримати власне уявлення про ситуацію, не бажаючи покладатися на інформацію з чужих рук, сказав Штайнмаєр. Зрозуміло, що ці дані влилися у загальну оцінку ситуації американцями.

Штайнмаєр - колишній координатор спецслужб і тепер головний свідок у скандальній історії. Сьогодні його уп'яте заслуховували депутати відповідної комісії Бундестагу. Ця комісія, створена в квітні 2006 року, намагається з'ясувати, яку роль відіграли німецькі спецслужби в антитерористичній кампанії та у війні в Іраку. При цьому йдеться також про те, наскільки правдивою була офіційна антивоєнна риторика тодішнього уряду соціал-демократів та "зелених". Штайнмаєр був головою відомства федерального канцлера Герхарда Шредера і у цій функції відповідальним за спецслужби.

Під час попередніх заслуховувань міністра йшлося, головним чином, про те, що знали німецькі інстанції про викрадення агентами ЦРУ німецького ліванця Халеда Ель-Масрі наприкінці 2003 року, а також арешт і пересилку до в'язниці Гуантанамо уродженця Німеччини турка Мурата Курназа невдовзі після терактів 11 вересня 2001 року, якого відпустили через чотири роки, не пред'явивши йому жодних обвинувачень щодо участі у терактах.

Німецькі спецслужби, за згоди Франка-Вальтера Штайнмаєра, тодішнього керівника відомства канцлера Шредера, у 2002 році висловилися проти повернення Курназа до Німеччини. Обгрунтування було таким - Курназ являв собою ризик для безпеки. Чинний міністр закордонних справ виправдав це рішення :

"Ніхто не буде заперечувати, і я у тому числі, що пан Курназ зазнав лиха в Гуантанамо. Тому ми зробили усе можливе для правового поводження. Але водночас, зрозумійте ж, ми теж мали дбати про безпекиу в нашій країні".

Виступ міністра перед комісією Бундестагу відбувся в березні 2007 року. Йшлося про відправку німецького сирійця Мохаммеда Гайдара Заммара до сирійської в'язниці. Штанймаєр відкинув обвинувачення, що німецькі інстанції бездіяльно спостерігали за цим.

У червні під час опитування свідка з'ясовувалося, чи уряд дозволив перельоти над територією Німеччини літаків із в'язнями ЦРУ, а можливо навіть сприяв цьому процесу. Штайнмаєр тоді аргументував доцільність співпраці із американськими спецслужбами:

"По-перше, ми повинні були захищати німецьких громадян від терактів. І, звичайно ж, існувала співпраця із США бодай тому, що чотири з організаторів страшних терактів у Нью-Йорку готували свій жорстокий план в Німеччині."

Як відомо, мешканець Гамбурга Мохамед Ата сидів за штурвалом одного з літаків, скерувавши його на Всесвітній торговельний центр.

Досі глава німецького зовнішньополітичного відомства уходив з допитів на комісії Бундестагу без особливої втрати особистого або політичного іміджу. Цього разу, цілком можливо, ситуація зміниться.

Опозиція звинувачує Штайнмаєра в тому, що, висловлюючи непідтримку війні, німецький уряд передав американській стороні чутливі дані військового значення. Депутат Бундестагу Ганс-Кристіан Штрьобеле:

"Він недостатньо потурбувався про те, щоб інформація військового значення з Багдада не була передана до штаб-квартири у Сполучених Штатах".

Звинувачння підтвердив високопоставлений американський військовий. У свіжому інтерв'ю журналу "Шпігель" генерал у відставці Джеймс Маркс сказав: "Ми більше покладалися на інформацію з Німеччини, аніж на дані ЦРУ". Ця інформаця містила, серед іншого, координати цілей американських авіаударів. Ця інформація, за словами Маркса, принесла користь Сполученим Штатам і навіть дозволила достроково розпочати військові дії.