Deutsche Welle: Ви очолюєте регіональне бюро Фонду імені Фридриха Еберта в Україні і знаєте українські політичні реалії безпосередньо. Як ви можете оцінити орієнтовний склад майбутньої Ради з точки зору європейської інтеграції України?

Штефан Мойзер: Результати партії Арсенія Яценюка ("Народний фронт" - Ред.) виявились достатньо неочікуваними, оскільки жодне з попередніх соціологічних опитувань не свідчило, що вона набере понад 20 відсотків. Якщо скласти результати "Блоку Петра Порошенка" та "Народного фронту", то ці політичні сили практично мають більшість - за партійними списками. Втім, ми ще не знаємо результати по мажоритарних округах. Тобто наразі ніщо не заважає поновленню кооперації, і проєвропейські сили явно матимуть більшість в українському парламенті.

Наскільки швидко, на ваш погляд, буде сформована працездатна коаліція в парламенті та, в результаті, стабільний уряд?

Результати партії "Самопоміч" також несподівані. Протягом минулих тижнів вона балансувала на межі п’ятивідсоткового бар’єру. А зараз, за попередніми результатами виборів, у неї близько 13-14 відсотків. Яценюк однозначно працюватиме на збереження за собою посади прем’єр-міністра. І це буде до певної міри ризик. Я думаю, внутрішня гра почнеться відразу після виборів та триватиме ще впродовж різдвяного часу. Спостерігати за цим буде цікаво.

У нинішньому Кабінеті міністрів є представники Всеукраїнського об’єднання "Свобода". В Європі широко критикували цей факт. На вашу думку, чи зможуть "свободівці" взяти участь у формуванні нового уряду?

Ще поки не ясно, чи долають вони прохідний бар’єр. За даними двох різних езит-полів, у них понад шість або більше п’яти відсотків. Однак, якщо поглянути на цифри, то для формування більшості у цій партії більше нема потреби. Я не бачу її представників в уряді або як частину майбутньої коаліції. За винятком хіба що ситуації, коли Порошенко та Яценюк вирішать, що необхідна дуже-дуже широка більшість. І тому побоювання європейців мають знизитись, оскільки міністрів зі "Свободи" більше не буде.

Водночас, судячи з виборів у ЄС у травні цього року, подібне не є незвичним для західноєвропейських країн. У Франції, Австрії чи Скандинавських країнах націоналісти та навіть екстремісти отримали десять або більше відсотків на європейських виборах. "Свобода" стала невід’ємним фактором української політики, проте її результати не дозволять її представникам здійснювати вплив і надалі, у порівнянні з попереднім часом.

У Раді будуть представлені нові партії - "Самопоміч" та "Радикальна партія Олега Ляшка", тоді як комуністів ми там не побачимо. Як ви загалом оцінюєте зміни в українському парламенті?

Якщо поглянути на виборчі списки, навіть "Блоку Петра Порошенка", то побачимо осіб, які були раніше в парламенті. З іншого боку, кандидати за мажоритарними округами частково походять з місцевих еліт. І ці еліти в минулому до самого кінця допомагали політично вижити попередньому президенту. Тому парламент є частково оновленим, якщо зважати на представників Майдану.

Проте, якщо подивитись на кандидатів по мажоритарних округах, на списки "Опозиційного блоку" та певну частину "Блоку Петра Порошенка", то можна побачити багато старих обличь. Результати "Опозиційного блоку" могли би бути вищими, оскільки, будемо чесними, Донбас частково не мав змоги голосувати, а Крим - цілковито. Тому я не поділяю супероптимістичний погляд щодо нових людей, оскільки частково це старі люди. Треба бути чесними.

Що все-таки буде новим у майбутній Верховній Раді?

Новим є те, що Майдан привів багато людей за різними партійними списками. Ми ще не знаємо, як вони поводитимуться. Вони відмовились сформувати єдиний партійний список, а пішли кількома. І при цьому вони хочуть працювати разом.

Якщо порівняти з західноєвропейським стилем парламентаризму, то це кумедна річ: належати до однієї фракції та намагатись з самого початку працювати разом з людьми з іншої фракції. Побачимо, може це запропонує нову форму парламентаризму.

Новими будуть люди, які воювали у Східній Україні. Утім, і цей факт у Західній Європі виглядає дивно. У парламентах Франції, Великобританії, Іспанії або Німеччини важко знайти людей з армії. Я маю сумніви, що вони стануть вправними політиками. Тож, з одного боку, у мене є сподівання - я очікую багато від представників Майдану, з іншого боку, маю серйозні сумніви щодо інших.