На початку жовтня в Вашингтоні відбулася конференція з підготовки наступу на розташоване на півночі Іраку місто Мосул, що перебуває під контролем терористів "Ісламської держави". До участі в конференції запросили також і представників християн. Адже християни - так само заручники бойовиків ІД, як і сунітські жителі міста. Загалом понад один мільйон людей зараз перебувають у Мосулі. Стримують їх там мінирозтяжки та снайпери ІД. Терористи можуть використати мирне населення як живий щит під час наступу на місто військ антитерористичної коаліції, який розпочався 17 жовтня.

Під час конференції один із представників християн прагнув дізнатися, як брати за вірою зможуть захиститися від обстрілів іракської армії, яка, як очікується, вестиме вогонь по позиціях терористів. Відповідь - їм слід намалювати великі білі хрести на своїх будинках. На це представник християн відповів, що таке рішення навряд чи допоможе. Адже здалеку білі хрести на будівлях не розгледіти, натомість ці хрести будуть принаджувати терористів ІД, пояснив він. Крім того, на його думку, джихадисти одразу повирізають християн за такі дії.

Шиїтські "загони самооборони"

Цей діалог унаочнює те, який потенціал розбіжностей панує між релігійними групами, що, швидше за все, призведе до конфлікту інтересів під час наступу на Мосул. Водночас напруження відносин між християнами та сунітськими екстремістами - лише частинка загальної картини. Не меншої напруги додають також й інші групи - насамперед так звані "загони самооборони" шиїтів. Вони виникли влітку 2014 року. Саме в червні того року ІД практично блискавично захопила Мосул. Тоді іракські війська просто не змогли щось протиставити терористам.

Тодішня поразка шокувала всю країну. Водночас релігійне керівництво закликало молодих шиїтів вступати до сил безпеки. На заклик відгукнулися багато молодих людей, та вступали вони не в лави регулярних військ чи поліції, а заснували власні загони, саме "загони самооборони".

Деякі з цих груп мають радше націоналістичне спрямування, інші, як, приміром очолювана колишнім міністром оборони Іраку Хаді аль-Амірі організація Badr, близькі до іракського уряду. Її загони нерідко об'єднуються з іракськими військами та силами безпеки. Почасти ці загони також підпадають під вплив Тегерана.

Ірак - країна бойовиків

Загалом різноманітні шиїтські угруповання мають у своїх лавах понад 100 тисяч бойовиків. "Ірак дедалі більше перетворюється на країну озброєних формувань, в якій армія та поліція - лише другорядні актори, у той час як загони бойовиків, що представляють різні народності та віросповідання ведуть боротьбу за владу", - пише експерт щодо Іраку Ґідо Штайнберґ з берлінського Фонду "Наука та політика".

В основному, саме ці загони відіграють неабияку роль, під час витіснення джихадистів з таких провінційних адміністративних центрів як Тікріт чи Рамаді. Але інколи ціною того, що під проводом боротьби з тероризмом бойовики-шиїти проганяють ні в чому не винних мирних жителів-сунітів з їхніх споконвічних територій. Ці території заселяються шиїтами.

Передчасна гарантія влади

Тепер саме ці загони братимуть активну участь у звільненні Мосула. На думку експерта Роберта Блечера, який представляє експертну групу International Crisis Group, під дахом антитерористичної операції зібралися вкрай різноманітні групи. Одні з них тяжіють до Сполучених Штатів. Інші ж, на думку експерта, схиляються на бік Ірану. "За минулі роки між цими угрупованнями мала місце певна конкуренція", - каже Блечер.

Їхні представники сперечалися навіть щодо того, хто і де вестиме наступ під час звільнення окремих міст, додає експерт. Тож те, які частини міста чи регіону захоплюють окремі групи, згодом служить підґрунтям їхніх зазіхань на владу. "Саме тому той спосіб, у який ці кампанії здійснюються, значно впливає на те, як ситуація розвиватиметься після боїв", - пояснив Блечер у розмові з DW.

Курди та турки

Але загони шиїтських бойовиків - не єдині групи, які прагнуть отримати політичні бали зі своєї участі у відвоюванні Мосула. До коаліції проти ІД приєдналася також і курдське воєнізоване формування Пешмерга. Мета курдів - стабілізувати й надалі автономію Курдистану та зробити його ще більш незалежним від Іраку.

Але прагнення курдів вже давно непокоїть Туреччину. Вона відрядила тисячі військових до Іраку. Їхнє завдання - боротьба з "терористами". Під цим терміном в Анкарі розуміють, з одного боку, загони джихадистів ІД. А з іншого - бойовиків забороненої в Туреччині "Робітничої партії Курдистану".

Водночас існує побоювання, що може дійти до сутичок між турецькою армією та загонами шиїтських бойовиків. Адже останні прагнуть після повернення Мосула під свій контроль розширити свій вплив як у самому місті, так і в його околицях. Це, своєю чергою, живить побоювання уряду в Анкарі, що на турецько-іракському кордоні доведеться рахуватися не лише з курдами, а й присутністю шиїтських екстремістів. А такого в Анкарі прагнуть не допустити всіма засобами та силами.

Наступними тижнями коаліція проти ІД, найімовірніше, зберігатиме єдність заради спільної мети - звільнення Мосула. Але згодом протиріччя між учасниками коаліції можуть вийти нагору. Тож на Ірак знову можуть чекати неспокійні часи.