За кожним вигином Рейну відкривається вид на нову фортецю, круті пагорби вкриті охайними виноградниками, а вздовж берегів річки тягнуться чепурненькі села з гостроверхими банями давніх церков. І так упродовж 60 кілометрів. Ніби для пензля художника створено цей ландшафт у долині Середнього Рейну. Не один турист тамує подих, дивлячись на цю красу.

Романтика й прагматизм

"Тут так спокійно й мирно! А це повітря! Ці аромати! Мене все тут налаштовує на подорож у минуле! Просто фантастично!" - каже Денніс, який приїхав подивитися на Німеччину з далекого Тайваня. Він саме чекає на туристичний корабель у містечку Санкт-Ґоар, який повезе його далі Рейном милуватися красою надрейнських пейзажів. Кульмінацією його подорожі стане скеля Лорелеї. Всесвітньо відома легенда про цю дивовижну вродливу русалку, яка своїм співом зачаровувала й приманювала до небезпечної скелі рибалок, дала підґрунтя не одному літературному й музичному твору.

Але від романтики – до звичайних буднів. У долини Середнього Рейну між містами Кобленц та Бінґен є все – краса, популярність серед іноземних туристів і титул світової культурної спадщини, яким її нагородила 2002 року ЮНЕСКО. Немає тільки одного – мосту. На всьому 60-кілометровому відрізку Рейн можна перетнути лише на поромах. Це незручно й несправедливо передусім для міст на правому березі Рейну, каже Бернгард Рот, бургомістр міста Санкт-Ґоаргаузена, коло якого розташована скеля Лорелеї: "Нам би хотілося також, так би мовити, отримати свій шматок від пирога, не бути відрізаними від решти світу".

Красу нічим не зіпсувати?

Річ у тім, що як залізниця, так і автобан з аеропортом розташовані в цьому регіоні на лівому березі Рейну. Тому туристи переважно там і залишаються, лише споглядаючи на красу правого берега річки. У Санкт-Ґоаргаузені покладають великі сподівання на спорудження мосту через Рейн. Є вже кілька, почасти дуже цікавих проектів. Ще цього року має ухвалюватися рішення про будівництво мосту. Той варіант, який є фаворитом у місцевих чиновників, дуже критично сприймається в ЮНЕСКО. Хоча німці й намагаються спланувати міст принаймні в такий спосіб, щоб не зіпсувати силует скелі Лорелеї.

Але велика дилема залишається. З одного боку, титул світової культурної спадщини є престижним, приваблює до регіону туристів і додаткові фінанси. З іншого – конче потрібен і міст. Яке б рішення не було ухвалено, місцеві жителі все одно залишаються оптимістами. "Такий мальовничий краєвид міст не зруйнує. А міст нам дуже потрібен",- каже одна з жительок Санкт-Ґоаргаузена.

Автори: Беньямін Браден, Леся Юрченко

Редактор: Захар Бутирський