Лектор Німецької служби академічних обмінів DAAD Гайоз Цуцунашвілі - викладач Уханьського університету. Коли стало відомо, що в Ухані з'явився новий небезпечний  коронавірус, він якраз був у місті. Цуцунашвілі вдалося виїхати до того, як у четвер, 23 січня, китайська влада запровадил заборону на в'їзд і виїзд з Уханю. Кілька днів тому, разом з дружиною та дворічним сином, він полетів до Австралії, щоб уникнути зараження. Проте Цуцунашвілі підтримує зв'язок із друзями та колегами, які залишилися в Ухані. В інтерв'ю DW він розповів про те, що відбувалося в місті відразу після спалаху вірусу і як зараз живуть люди в Ухані.

DW: Як ви дізналися про появу коронавірусу? І як відреагували на цю інформацію містяни?

Гайоз Цуцунашвілі: Я дізнався про нього ще 31 грудня із соціальних мереж. Уперше про нього повідомили у групах популярного в Китаї месенджера WeChat. Того ж дня одна з моїх студенток розповіла мені, що в Китаї з'явилася небезпечна хвороба. Вже 1 січня цю інформацію офіційно підтвердили, а рибний ринок Хуанан, який за попередніми даними, став джерелом поширення вірусу, - закрили. Але спочатку люди не сприйняли загрозу всерйоз, життя вирувало, як і раніше. Тому значних змін я не помітив.

Якою була ваша реакція? Ви злякалися?

Було трохи страшно. Я відразу згадав, що кілька років тому схожа ситуація трапилася на півдні Китаю. Тому, звичайно, я злякався. Згодом ситуація з коронавірусом загострилася, і в якийсь момент я зрозумів, що справи серйозні.

Наскільки вичерпною була інформація про подію, яку влада озвучувала для населення?

Спочатку вичерпної інформації не було. Повідомлялося лише, що приїхали люди з Пекіна, закрили ринок і все продезінфікували. Але у мене склалося враження, що це не повна інформація.

Коли ви з сім'єю залишили Ухань?

Майже тиждень тому. Як у доцента університету, у мене є певні зобов'язання. До того ж, від МЗС не надходило жодних попереджень стосовно негайного вильоту з країни. Я залагодив усі справи якомога швидше та вилетів з родиною до Австралії. На жаль, в Ухані залишилося багато громадян Німеччини. Я постійно підтримую з ними зв’язок, а також уклав список та передав його до німецького посольства в Пекіні. Вони хотіли мати імена та контакти німців, що залишилися в Ухані. Багато моїх друзів встигли виїхати з міста, але там ще залишається близько 30 німецьких громадян. У одного з них висока температура, він захворів. Зараз він під наглядом лікарів, але поки що незрозуміло, чи є у нього цей легеневий вірус. Сам він може говорити і вважає, що у нього, ймовірно, немає запалення легенів.

Що відбувалося в місті перед вашим від'їздом? Як поводилися люди?

Останнім часом на вулицях з'явилося набагато більше людей в захисних масках. В Ухані це вже обов'язкова вимога. Було помітно, що люди нервували набагато більше, ніж на початку (коли про вірус тільки-но стало відомо. - Ред.). Я знаю, що зараз ситуація кардинально змінилася. Тепер місто повністю закрите, з нього не можна виїхати. Сьогодні я отримав попередження від міністерства закордонних справ (Китаю. - Ред.), що залишати місто не можна. Такі листи отримали всі жителі Уханю.

Ті, хто залишився, розповіли мені, що військові перекрили аеропорти й вокзали. Громадський транспорт теж призупинив роботу - не ходять автобуси, не працює метро. Люди панікують і скуповують продукти в супермаркетах. Жителі бояться, тому запасаються їжею. Німці, які залишилися в Ухані, надіслали мені кілька відео. На них видно, що в супермаркетах набагато більше людей, ніж зазвичай. Іноді, навіть доходить до бійки. Люди хочуть купити певні продукти, але бажаючих занадто багато, тому деякі з покупців починають махати кулаками.

Яка ситуація з продуктами харчування в Ухані? Чи можна говорити про дефіцит?

Наскільки я розумію, так. Перш за все, йдеться про свіжі продукти, про фрукти та овочі, їх не вистачає.

Як влада Китаю реагує на те, що відбувається? Які надзвичайні заходи вжиті у місті?

Нам сказали, що ми маємо уникати натовпу і маємо утриматися від використання громадського транспорту. Багато хто подався до аеропорту, сподіваючись виїхати з міста. Сьогодні (в четвер. - Ред.) до десятої ранку, це ще було можливим. Також люди намагалися дістати квитки на вокзалі, щоб виїхати з міста. Залишити місто хотів багато хто. Одним це вдалося, іншим - ні. Абсолютною несподіванкою стало те, що з десятої ранку місто закривають і ніхто не зможе його залишити або приїхати сюди. Звісно, це спричинило паніку серед населення. Люди невдоволені тим, що місто більше не можна залишати. Це незвичайна ситуація. Але нічого не вдієш, необхідно підкорятися вимогам влади. Думаю, вони роблять усе можливе, аби взяти ситуацію під контроль.