В Україні – швидкі темпи розвитку вітроенергетики. Згідно зі звітом Всесвітньої вітроенергетичної асоціації, місцевим вітростанціям минулого року вдалося мало не подвоїти свою потужність (зростання на майже 83 відсотки).  Це принесло Україні друге місце у світі за показниками розвитку вітроенергетики. Швидше ця галузь розвивалася лише в сусідній Румунії (приріст у 130 відсотків).

Але якщо поглянути на загальну потужність вітрових установок, то тут Україна суттєво поступається тій же сусідці: Румунія - 1905 мегаватів, Україна - 277. Не кажучи вже про лідерів: Китай - понад 75 тисяч мегаватів, США - майже 60 тисяч, ФРН - 31 тисяча. Водночас 34-те місце України у загальному списку зі ста країн - абсолютна топ-позиція серед країн пострадянського простору. Найближчі сусіди Росія та Білорусь зайняли відповідно лише 66-ту та 82-гу позиції.

Ще є потенціал

Нині в Україні за "зеленим тарифом" працюють 16 вітроелектростанцій. Більшість – у Запорізькій, Миколаївський, Херсонській областях і Криму.  277мегаватів потужності вже підключено до електромереж та ще понад 300 мегаватів - встановлені та готові до запуску. За даними Української вітроенергетичної асоціації, до кінця цього року загальна потужність вітрових установокзросте до півсотні. Ще близько 1,5 тисячі малих вітроагрегатів встановлені у приватних господарствах. Галузь розвивається насамперед завдяки таким компаніям, як "Вітряні парки України", Konkord Group, Windkraft Ukraine, "ДТЕК Вінд Пауер".

Разом з тим генеральний секретар Всесвітньої вітроенергетичної асоціації Штефан Ґзенґер переконаний - потенціал України в цій галузі використовується недостатньо. За його словами, вже сьогодні в Україні можна виробляти щороку до 10 тисяч мегават-годин вітрової енергії, а не дві-три сотні, як це є зараз. Тоді Україна одразу б опинилася в топ-десятці країн світу за потужністю вітроенергетики.

На думку Ґзенґера, жодних технічних перепон для цього немає. Радше бюрократичні й відсутність зацікавленості в місцевих політиків. "Політична воля є  лише частково. Необхідний закон, який встановить якомога простіші правила для підприємств. Інвесторам важлива також політична стабільність у державі, щоб уряд раптово не змінював правила гри", - каже Ґзенґер.

Лобі традиційної енергетики

З висновками Всесвітньої вітроенергетичної асоціації погоджуються й українські представники галузі. За оцінкою голови правління Української вітроенергетичної асоціації Андрія Конеченкова, держава поки недостатньо зацікавлена у розвитку вітроенергетики. Він зауважує, що в проекті Енергетичної стратегії до 2030 року вітроенергетика згадується лише побіжно. На його думку, відновлювальна енергетика все ще не стала державним пріоритетом. Проблема, як сказав експерт DW, в тому, що уряд робить ставку на традиційні види енергетики, зокрема вугільну та атомну.

Окрім бюрократії, іноземних інвесторів насторожують і технічні труднощі. Крім того, аби отримати "зелений" пільговий тариф ще цього року, в об’єктах слід  використовувати не менше 30 відсотків так званої "місцевої складової" - товарів і послуг. Наступного рокцу - не менше половини. Чітко не окреслена й процедура підключення приватних виробників вітроенергії до електромереж. Й самі мережі треба модернізовувати.

Водночас Конеченков позитивно оцінює перспективи української вітроенергетики. Каже, відбулися зрушення у самому сприйнятті: "Раніше вважали, відновлювана енергетика -  забавка для заможних. Але євродосвід довів, що це вигідно – економічно й екологічно".