Україні слід скоротити закупівлю російських телепрограм та телесеріалів і замінити їх українськими та європейськими, а також продукцією спільного українсько-європейського виробництва. До таких висновків дійшли учасники круглого столу "Відмова українських медіа-груп від російського контенту: бізнес, інформаційна безпека, соціальна відповідальність". Головними причинами цього назване зниження інтересу українських глядачів до російської телепродукції та захист українського інформаційного простору від антиукраїнської пропаганди Москви.

Генеральний директор телегрупи "1+1 медіа" Олександр Ткаченко повідомив, що інтерес до російських телесеріалів в українського глядача невпинно згасає. "Від минулої осені ми бачимо зовсім інші цифри під час переглядів російських телесеріалів - вони значно менші в абсолютному та відносному значенні", - зазначив Ткаченко. Він визнав, що йому незрозуміло, що стоїть за цією тенденцією, але він вважає, що саме зараз настав час дослідити, що може бути цікавим для українського глядача замість російських серіалів.

Відмова від пропаганди

З початку червня група "1+1 медіа" ухвалила рішення вилучити зі свого ефіру всі вже закуплені в Росії серіали та інші телепродукти, що пропагують російський погляд на історію, вихваляння сили російського спецназу, збройних сил Росії та інших спецпідрозділів. Ткаченко вважає, що продовження попередньої програмної політики за умов неоголошеної війни з Росією мала би ознаки державної зради.

Водночас, гендиректор "1+1 медіа" заперечує проти того, щоби взагалі відмовитися від російського телепродукту тільки тому, що він російський. "Найкращі російські драматичні твори, фільми та серіали будуть і далі демонструватися на наших екранах. Зняте нами з ефіру становить близько 10-12 відсотків від усіх російських програм", - наголосив телепродюсер.

Цю думку підтримав і генеральний директор Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість" Андрій Халпахчі. "Сьогодні в російському кіно з'явилося дуже багато фільмів, які є протестними. Але, на жаль, на ці фільми не звертає увагу наше телебачення", - сказав він. Як приклад таких фільмів Халпахчі навів російську стрічку "Левіафан", яка демонструвалася на Каннському кінофестивалі.

Захист від ненависті

Про свою підтримку ініціативи з обмеження російської телепродукції в українському телепросторі заявила заступниця голови Національної ради з телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак. Вона зазначила, що такі обмеження під час воєнної агресії є "абсолютно європейськими кроками" з інформаційного захисту. "В ЄС існує така процедура як захист від закликів ненависті. Коли є такого рівня загрози, які переживає Україна, то, звичайно, обов'язково потрібні заборони", - зазначила Мудрак.

Але вона виступила проти того, щоби державні органи визначали ті серіали та програми, які мають підпадати під заборону. На її думку, це мають робити самі телемовники. Мудрак нагадала, що, за результатами моніторингу телепрограм, "вісім українських телеканалів активно працюють на популяризацію агресора". Саме ці канали і досі не дали прилюдної відповіді на ініціативу медіагрупи "1+1 медіа" з відмови від російських серіалів, що вихваляють військових спецпризначенців та поліцію Росії. Водночас, деякі з цих каналів почали вилучати подібний продукт. "Я переконана, що коли суспільна увага до цього буде високою, ми зрештою отримаємо відповідь від представників цих медійних груп", - вважає Мудрак.

Російська монополія

Чи можуть самі телеглядачі вплинути на програмну політику українських національних телеканалів? Відповідаючи на це запитання DW, голова правління Міжнародної організації "Інтерньюз-Україна" Костянтин Квурт зазначив, що в українців такої можливості немає, бо вони фактично позбавлені вибору. "В українському телепросторі не попит визначає пропозицію, а пропозиція телеканалами російської телепродукції безальтернативно формує попит глядачів", - сказав Квурт.

За його словами, більшість українських телеменеджерів насправді є громадянами Росії. А самі телеканали тільки умовно можна вважати українськими. "Більш точним було би визначення: зареєстровані в Україні телеканали, яким байдуже до державних інтересів", - переконаний експерт. Він нагадав, що власниками переважної більшості національних телеканалів були і залишаються "кримінальні елементи, яким чужі європейські цінності і близькі "цінності" теперішньої недемократичної Росії, в якої закуповується більшість телепродукту".

Те, що в українського глядача немає альтернативи російським телесеріалам, підтвердив і один з учасників круглого столу, голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач. За його словами, така ситуація стала наслідком цілеспрямованої "зачистки інформаційної території та знищення українського кінематографу і телевиробництва" за минулі 20 років. "Телебачення в Україні монополізоване Москвою, а український глядач позбавлений не лише українського телепродукту та кіно, а й американських та європейських телесеріалів", - заявив Тримбач.

Вигода від свого

У відповідь на це, Олександр Ткаченко повідомив, що його компанія вивчає можливості закупівлі телесеріалів в європейських країнах, які мають замінити вилучені з ефіру російські серіали. Ткаченко зазначив, що купувати телепродукцію в ЄС вигідніше, ніж в Росії. "Але ще більш економічно вигідно і перспективніше стратегічно виробляти таку продукцію самим", - сказав гендиректор.

За його словами, саме на виробництво власних українських телесеріалів тепер будуть скеровані кошти, на які раніше купувалися російські фільми. "Тільки одна з російських медіагруп заявила, що від експорту в Україну вона отримує щорічно понад 30 мільйонів доларів. Це означає, що річні видатки українських телеканалів на закупівлю російської продукції в десять разів більші, і цього більше ніж досить для налагодження власного телевиробництва", - вважає Ткаченко.