Хто такі рохінджа?

Народ рохінджа є етнічною меншістю у М’янмі (колишній Бірмі). Його представники живуть передусім у штаті Ракхайн на заході М’янми, який межує з Бангладеш. Попри це, рохінджа не мають права на громадянство цієї країни. Десятиліттями критики закидають буддійській більшості населення країни дискримінацію та насильницькі утиски рохінджа. Щороку тисячі представників цього народу намагаються втекти до переважно мусульманських Малайзії та Індонезії.

Чому рохінджа відмовляють у громадянстві?

Уряд М’янми відмовляє рохінджа у громадянстві країни, тому що вважає близько 1,1 мільйона їх представників нелегальними мігрантами із сусіднього Бангладеш. М’янма також виступає проти використання назви "рохінджа" в документах ООН. Уряд країни готовий надати цій меншості громадянство лише в тому разі, якщо вони самі називатимуть себе бенгальцями, що рохінджа категорично відкидають.

Коли конфлікт перейшов у стадію насильства?

Під час сутички рохінджа та буддистських націоналістів у 2012 році загинуло багато людей, після чого десятки тисяч рохінджа втекли до Бангладеш, Малайзії, Таїланду та Індонезії. З часів заворушень у 2012 році близько 200 тисяч людей, переважно рохінджа, живуть у таборах в Ракхайні. У жовтні 2016 року бойовики цієї народності напали на кілька поліцейських блокпостів, внаслідок чого загинули численні правоохоронці. Сили безпеки країни відреагували відповідними заходами проти повстанців. За даними правозахисних організацій, таких як Human Rights Watch та Amnesty International, до таких заходів у відповідь належали самоуправні вбивства, систематичні зґвалтування, підпали будинків та вигнання.

Чому відбулася нова хвиля насильств?

25 серпня близько сотні мусульманських повстанців напали в прикордонній з Бангладеш зоні штату Ракхайн на сили безпеки. Поліцейські та бойовики рохінджа звинувачували одні одних у підпалах цілих сіл та масових вбивствах людей. Унаслідок цього близько 400 людей загинули, за даними офіційної влади М’янми, більшість жертв - повстанці. Через насильство тисячі людей втекли до сусіднього Бангладеш. 

Яку роль відіграє Бангладеш?

Переважно мусульманський Бангладеш жодним чином не хоче приймати рохінджа з відкритими обіймами, навпаки, уряд країни намагається обмежити кількість таких біженців. Попри тривале протистояння у М’янмі, біженців рохінджа, які дісталися Бангладеш, затримували і силоміць відправляли назад. Все ж, десяткам тисяч рохінджа вдалося здійснити втечу до Бангладеш. Щонайменше 150 тисяч з них живуть у таборах для біженців у нелюдських умовах.

Рохінджа радикалізувалися?

Останніми роками конфлікт перетворився також на релігійний. У грудні торік брюссельська організація International Crisis Group повідомляла в своєму звіті, що група рохінджа, яка в жовтні 2016 року здійснила напад на прикордонників, має контакти з ісламістами. Ісламістські угрупування, такі як "Талібан", "Ісламська держава" чи відгалуження "Аль-Каїди" на індійському субконтиненті, неодноразово засуджували насильство проти рохінджа у М’янмі та закликали до священної війни проти тамтешнього уряду та буддійської більшості населення.

Чому мовчить Аун Сан Су Чжі?

Зростає кількість голосів тих, хто закликає лауреатку Нобелівської премії від М’янми Аун Сан Су Чжі засудити переслідування рохінджа. Human Rights Watch назвав непростимим те, що Сан Су Чжі мовчить з приводу конфлікту. Навіть Далай-лама закликав висловитися ікону миру і демократії. Але вона стоїть перед дилемою. Як борець за права людини, якою її бачить увесь світ, порушити питання про долю рохінджа та дії уряду і буддистської більшості проти них, однак також і насильства з боку бойовиків рохінджа, було б її обов’язком. Але Сан Су Чжі, яка де-факто керує урядом, не хоче втратити підтримку більшості населення.

Чи можна говорити про геноцид рохінджа?

Малайзійський уряд та різні активісти закидають М’янмі геноцид мусульман рохінджа. Однак місцевий уряд рішуче відкидає ці звинувачення. Німецький історик Борис Барт (Boris Barth), який у 2006 році написав книгу на тему геноциду, зауважив у розмові з Deutsche Welle, що слово "геноцид" слід вживати дуже обережно, власне лише тоді, коли очевидно, що уряд намагається знищити етнічну групу чи її частину. Але таке суворе трактування поняття, наголошує Барт, у жодному разі не означає тривіалізацію здійснюваних зловживань.

За конфліктом стоїть щось більше?

Загалом конфлікт вважається спершу релігійною проблемою. Але різні експерти вказують, що за ним ховаються політичні та економічні причини. Зіґфрід Вольф (Siegfried Wolf) з брюссельського аналітичного центру South Asia Democratic Forum заявив DW: "Мусульмани у М’янмі, передусім рохінджа, пов’язані у свідомості переважно буддистського суспільства із глибоко вкоріненою ісламофобією. Фундаменталісти вважають, що буддистська культура і суспільство перебувають під загрозою з боку мусульман, тому що М’янма оточена мусульманськими країнами, такими як Бангладеш, Малайзія та Індонезія". Однак експерт вбачає також економічний аспект. "Штат Ракхайн є одним з найбідніших регіонів у країні, хоча він багатий на сировину. Таким чином, рохінджа сприймають як економічне навантаження та конкурентів за не надто численні наявні робочі місця", - додає Вольф. Тому, за його словами, ворожість до рохінжа зумовлена не лише релігійно, а й політично та економічно.