Двохсоткілограмовий стоп’ятдесятирічний кавалер повільно ставить передні ноги на спину своєї п’ятдесятирічної дами серця. І все відразу починається. Дихання важке, панцир скрипить, коли він рухається. Вона ж, здається, не виявляє жодного інтересу до ситуації та просто завмирає. За 15 секунд усе вже позаду.

Хто бачив сейшельских гігантський черепах під час парування, напевно, ставить собі запитання: що ж, власне, при цьому відчуває самка? Це стосується й багатьох інших видів тварин. Увесь процес завжди видається справою самця, самка в основному поводиться апатично.

На Сейшельських островах англійський біолог Джастін Герлах керує розплідником гігантських черепах. Він довгий час досліджував поведінку цих тварин. "Самці діймають самиць майже безперервно, – говорить учений. – Але в маленькому заповіднику самки не можуть утекти від них. Можливо, саме через це гігантські черепахи жіночої статі нерідко набагато більш нервові, ніж самці. Тому людині важко наблизитися до них".

Секс як засіб досягення мети

Зовсім по-іншому все відбувається в шимпанзе. Там, здається, самки навіть самі шукають частих зносин з якомога більшою кількістю партенерів. Якщо самка плодовита, то привілей має альфа-самець, ватажок групи. Проте всі самці мавпячої спільноти намагаються спарюватися із самкою, коли ватажка немає поблизу. І самка не має нічого проти – навпаки, вона навіть шукає контакту.

Самки поводять себе так не тому, що для них є цінним сам акт. Справжнє значення таких дій дослідили вчені під керівництвом Тобіаса Дешнера з Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка. Дослідники припускають, що в той час, коли самки спарюються з якомога більшою кількістю самців із спільноти, вони "навмисне" створюють плутанину: у такому випадку самці ніколи не можуть бути впевненими в тому, хто є батьком дитинчати. Тому вони рідше вбивають мавпенят, які в майбутньому можуть перетворитися на їхніх суперників.

Бонобо, розповсюджений у Центральній Африці вид людиноподібних мавп, натомість страждає від постійної напруги та численних конфліктів на ґрунті сексуальної активності. У більшості тварин статевий акт є "радше необхідною справою", говорить біолог Себастіан Бальдауф. Він досліджував у Боннському університеті статевий відбір, тобто те, як тварини обирають собі пару. "Найважливішим є пошук партнера, – говорить учений. – Акт сам по собі – переважно швидкий і не дуже складний процес". Дослідник вважає, що самки при цьому мало що відчувають.

Чи переживають самки оргазм?

Протягом довгого часу дослідники вважали, що жіночий оргазм є суто людським феноменом. Проте є дані, що самки деяких видів людиноподібних мавп, наприклад, бонобо, здатні на це.

Дійсно, видається природним для людиноподібних мавп те, що вони, як і жінки, можуть отримувати задоволення від сексу. Проте достеменно це невідомо, зазначає Себастіан Бальдауф. Ця сфера є величезною науковою "білою плямою". Дослідник говорить: "Ми не можемо з'ясувати, що виробляє мозок тварини і що вона відчуває".

Він зазначає, що всі реакції самки під час статевого акту спрямовані не на отримання задоволення, а на досягнення іншої мети. "Самки якомога більше стимулюють самців для того, щоб ті виробили більше сперми". Таким чином вони підвищують вірогідність отримати потомство від обраного партнера.

Зґвалтування під питанням

Іноді те, що відбувається в царстві тварин, виглядає, як зґвалтування. Є свідчення, що самці орангутангів, наприклад, примушують своїх самок до сексу. Жорстко все відбувається також у качок: більшість селезнів переслідують качку та під час акту занурюють її у воду. При цьому качки іноді захлинаються. І навіть дружелюбні дельфіни можуть під час сексу бути дуже грубими. Проте з'ясувати, чи відчувають самки при цьому біль чи страх, поки не вдалося.

Часто людина інтрепретує абсолютно невірно й те, що відбувається перед статевими зносинами тварин. Себастіан Бальдауф наводить приклад рачка бокоплава (його ще називають прісноводною креветкою). Набагато більші за розмірами самці ловлять самку для парування та міцно тримають її до того моменту, поки не відбудеться запліднення. Це іноді може тривати до трьох тижнів, зазначає Бальдауф. Протягом усього цього часу самка чинить спротив та намагається скинути партнера. "Фактично самка цінує лише того самця, який достатньо сильний, щоб утримати її, – пояснює біолог. – Під час цієї боротьби вона ніби отримує гарантію, що потомство може бути настільки ж сильним". А зі зґвалтуванням цей процес не має нічого спільного.

Недоступні самки

Можливо, самки сейшельських гігантських черепах також обирають найкращого самця, коли довгий час намагаються втекти від сексу. "Самка хоче, щоб самець доклав зусиль, – говорить Джастін Герлах. – Він мусить боротися. І тому самки прикидаються недоступними". Фактично гігантські черепахи лише тоді отримують потомство, коли в спільноті є конкуренція між самцями. "Ймовірно, самці лише тоді є настійливими, коли вони достатньо для цього вмотивовані".