У середу, 5 липня, суд італійського міста Павія, що в Ломбардії має розглянути обрання запобіжного заходу 28-річному Віталію Марківу, заступнику командира взводу батальйону Національної гвардії України імені Сергія Кульчицького. Минулої п'ятниці, 30 червня, він був затриманий в аеропорту Болоньї місцевими карабінерами і відтоді перебуває під арештом. Марківа підозрюють у причетності до вбивства на Донеччині в травні 2014 року італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі та його фіксера, росіянина Андрія Міронова. DW намагалася розібратись, що ж пов'язує загиблого фотографа із бійцем Нацгвардії.

Перша втрата

Андреа Роккеллі став першим загиблим під час збройного конфлікту на Донбасі журналістом. Незалежний фотокореспондент, засновник колективу фотографів Cesura, в травні 2014 року він працював у Донецькій області, висвітлюючи захоплення місцевих органів влади озброєними проросійськими сепаратистами та перші бойові дії.

Роккеллі та його перекладач, росіянин Андрій Міронов, загинули близько 17-ї години 24 травня поблизу селища Андріївка під Слов'янськом. За свідченням очевидця, французького фотографа Уільяма Рогелона, неподалік від залізничного переїзду вони учотирьох разом із місцевим таксистом потрапили чи то під мінометний, чи то під гранатометний обстріл. Рогелон і таксист тоді встигли втекти з місця обстрілу.

На цей час вказані населені пункти контролювалися сепаратистами на чолі з Ігорем Стрєлковим (Гіркиним). Між ними, та українськими частинами, що підходили до Слов'янська з півночі, тривали запеклі бої, внаслідок яких страждали й цивільні. При цьому обидві сторони заперечували використання важкої артилерії, зокрема мінометів в житлових кварталах. 

В квітні-травні 2014 року батальйон Кульчицького виконував бойові завдання в районі між Ізюмом і неспокійним Слов'янськом, його бійці несли чергування на блокпостах, та зокрема утримували бойові позиції на горі Карачун, з якої в ті дні велися артилерійські обстріли Слов'янська та околиць.

Джерела російської опозиційної "Нової газети” підтверджують, що 24 травня 2014 року, під час обстрілу, від якого загинули Роккеллі та Міронов, Віталій Марків знаходився на горі Карачун. Водночас прес-служба Нацгвардії України 3 липня цього року заявила, що у 2014 році на озброєнні батальйону ім. Кульчицького не було жодного міномета.

Як розслідували

Українські правоохоронці ще в травні 2014-го почали розслідування загибелі Роккеллі та Миронова, одразу звинувативши в обстрілі бойовиків Гіркіна. Однак до цього часу досі ані прокуратура, ані поліція не оприлюднили жодних, навіть проміжних результатів. 1 липня заступник генпрокурора України Євген Єнін підтвердив версію українського слідства щодо обстрілу з боку сепаратистів. За його словами, у цьому розслідуванні ГПУ активно співпрацювала з італійськими правоохоронцями, ділилась результатами допитів свідків, експертиз та іншими матеріалами.

Однак родина Роккеллі, вочевидь, невдоволена перебігом українського розслідування. "Перша відповідь української влади - це просто жалюгідна відмовка, Україна направила нам непотрібні свідчення, - розповіла в інтерв'ю італійській газеті La Repubblica адвокатеса родини Алессандра Баллеріні. - Тепер ми готуємо нову вимогу про проведення повторного розслідування, щоб вивчити роздруківки деяких телефонних дзвінків, заново провести балістичну експертизу і отримати свідчення інших свідків. Розслідування відкрито, поки що воно ведеться щодо невідомих осіб, але ми наближаємось до істини. Це було навмисне вбивство: вони сказали, що є журналістами, і саме тому по них завдали удару”.

Батько загиблого журналіста Ріно Роккеллі так прокоментував журналістам російської "Нової газети" перебіг справи: "Зараз я точно можу підтвердити: ця людина, Віталій Марків, дуже багато знає, з ним зараз працює слідство".

В українському реєстрі судових рішень DW вдалося знайти згадку про скаргу на бездіяльність слідчого, поданої авдокатом Ріно Роккеллі, батька загиблого фотографа, до Слов'янського міжрайонного суду 1 червня 2016 року. Однак наступного дня скарга була відкликана і не розглядалась судом.

Марків та італійське слідство

За словами товаришів по службі, 30 травня Віталій Марків прилетів до Болоньї у відпустку, щоб провідати матір. Сам він родом із Тернопільщини, з родини військового, яка ще 2003 року переїхала до Італії. Там Марків отримав громадянство, закінчив технічний коледж, за його власними словами працював діджеєм та тренером із бодібілдингу.

В Україну він повернувся під час Євромайдану, який активно підтримав. У березні 2014-го, після перемоги протестів і початку конфлікту на Донбасі, вступив до першого добровольчого батальйону Нацгвардії під командуванням генерала Сергія Кульчицького (загинув 29 травня 2014 року).

До лав Нацгвардії Марків потрапив маючи, вочевидь, подвійне українське і італійське громадянство. Дані про це різняться. За словами Євгена Єніна, в Італії він був заарештований як місцевий громадянин, однак Генпрокуратура України збирається захищати його інтереси як українця. Українська сторона не отримувала від італійських правоохоронців клопотань про міжнародну правову допомогу у цій справі, додав Єнін. "На сьогодні ми співпрацюємо активно досить з італійськими правоохоронними органами. Водночас станом на цю годину ми не отримували ніякого запиту персонального щодо здійснення екстрадиції або виконання клопотань про міжнародну правову допомогу від італійської сторони", - сказав він на брифінгу в Києві в понеділок і уточнив, що ГПУ також не отримувала запитів від італійської сторони на проведення слідчих дій на території України.

Досі невідомо якими ще доказами оперує італійське слідство, пов'язуючи Марківа із вбивством Роккеллі та Міронова. За словами Євгена Єніна, українська Генпрокуратура вимагає від італійських правоохоронців надати ґрунтовні докази його вини або негайно звільнити військовослужбовця. В понеділок під італійським посольством у Києві пройшла акція на підтримку Віталія Марківа.