Цього ювілейного року для найстарішого фестивалю національного кінематографа в Україні радість поєдналась зі смутком. Так висловилась на відкритті двадцятих показів німецьких прем'єр і кінофестивальних хітів у Києві директорка Ґете-Інституту в Україні Вера Багаліантц. Тиждень німецького кіно цьогоріч не завітає до Донецька. Вера Багаліантц, утім, побажала усім, аби 2015 року усе було інакше: "Нехай зброя нарешті затихне. Уже кілька років працюю в Україні, знаю, які ви наполегливі у боротьбі за демократію, нехай вона повернеться до вас плодами".

Бен'ямін Гайзенберґ, режисер стрічки-відкриття фесту "Супер-Его", вважає, що починати фестиваль з комедії не зашкодить нікому. На його думку, це лише нагадає глядачам про веселі часи. Митець зауважує, що намагався не акцентуватися на жанрі класичної комедії, тож додав до фільму діалоги й жарти як елементи абсурдності й дивакуватості.

Новинки "Берлінале" та номінанти на "Оскара"

Гайзенберґ уперше відвідав Україну для участі у фестивалі. Він розповів DW, що перший раз потрапив до країни, яка перебуває у такій кризі. Рідні застерігали його від поїздки, однак сам митець побоювань не мав: "Розумію, що німецька преса фільтрує інформацію про події в Україні. Хотів побачити все на власні очі". Режисер зізнається, що хоче, аби його фільм трохи полегшив сповнене турбот та хвилювання життя українців.

Фільм оповідає про химерну дружбу одного пройдисвіта із літнім знаменитим психологом. Раніше стрічка брала участь у "Берлінале". Саме на цьому кінофестивалі українські упорядники програми "Нового німецького кіно" побачили й "Іншу батьківщину" Едґара Райца - фільм про життя німецьких емігрантів у Південній Америці.

Цього року програма фестивалюскладається передусім із глядацького кіно, яке буде цікаве та зрозуміле широкому колу кінопоціновувачів. У цьому запевняє Iлля Дядик, програмний директор компанії "Артхаус Трафік", яка й організовує фестиваль німецького кіно. Він пишається тим, що до програми увійшли аж два номінанти на "Оскара" - "Закохані сестри" Домініка Ґрафа та "Темна долина" Андреаса Прохазки (обидві стрічки - виробництва Німеччини й Австрії).

Кіно під час війни

"Обираючи разом із Ґете-Інститутом картини, ми хотіли дати змогу глядачеві відволіктися від проблем та викликів, із якими зіткнулась наша країна у цьому році", - зауважує Дядик. Комедію ж "Супер-Его" називає чудовою.

Її вже вдруге прийшла переглянути на показі у Києві продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Синькевич. За її спостереженням, зараз в Україні таки є інтерес до культурних заходів. "Якщо поглянути на історію, у важкі часи люди завжди тягнуться до прекрасного, найліричніші пісні і найдобріші фільми були створені або набули популярності під час та після війни", - зауважує продюсерка.

На показах у Києві серед глядачів можна було зустріти й українську режисеру Оксану Чепелик. Їй, як і Юлії Синькевич, цікавий розвиток сучасного німецького кіно. Але найбільше режисерка чекала на показ стрічки "Сіль землі" відомого німецького режисера Віма Вендерса.

"Сіль землі"

Саме цю картину Ілля Дядик називає "єдиним фільмом у програмі, який висвітлює у глобальному сенсі події та переживання сьогодення українців". Через соціальні фотографії Себаст'яна Сальгадо фільм, за його словами, розповідає про виклики та труднощі, із якими стикаються люди в усьому світі. "Універсальність людських страждань, болю чи кохання надасть змогу зрозуміти природу як окремого індивіда, так і людства в цілому", - наголошує Дядик.

Натомість директор "Артхаус Трафік" Денис Іванов узагалі вважає, що українське суспільство нині переживає сильний стрес і перебуває на межі божевілля. А фотографії Сальгадо, які показують жахливі місця світу, є, на думку Іванова, ліками від аудіо-візуальних картинок, які провокують психічну нестабільність українців.

Після показів у Києві і Харкові фестиваль нового німецького кіно вирушає до Одеси (16-20 жовтня) та Чернівців (23-29 жовтня). І в листопаді фестиваль приймуть кінотеатри Львова (7-12 листопада) і Дніпропетровська (13-17 листопада).