Те, що сталося на 75-му ювілейному Венеційському кінофестивалі, який триває з 29 серпня по 8 вересня, не те щоб прямо революція. Але той факт, що участь у конкурсі беруть аж три фільми виробництва інтернет-відеоплатформи Netflix, змушує уважно стежити за розвитком подій. Зрештою, ще не забувся конфлікт між Каннським кінофестивалем та цим американським стрімінговим провайдером. І в суперечці великих кінофестивалів з Netflix, Amazon та іншими йдеться не лише про, власне, фільми, але й про одне з ключових питань майбутнього кіно: де і в якому форматі публіка в цілому дивитимиться фільми найближчими десятиліттями. 

Три стрічки Netflix в боротьбі за нагороду

Каннський фестиваль вирішив, що більше не буде показувати кінопродукції Netflix. Зрештою, аргументів на користь тези про те, що інтернет-портали можуть призвести до смерті кіно, вистачає. А ось у Венеції пішли на відчайдушний крок, аби мати в своїй програмі фільми таких важковаговиків кіноіндустрії, як братів Ітана та Джоела Коенів (США), Пола Грінграсса (Великобританія) та Альфонсо Куарона (Мексика). Їхні стрічки були або створені або за гроші Netflix, або згодом були розміщені на платформі.

До цієї когорти варто додати й "Іншу сторону вітру" - легендарний незакінчений проект Орсона Веллса (Orson Welles), матеріал якого викупив Netflix. Тепер його дозняв американський режисер Пітер Богданович та привіз до Венеції. Тож Netflix став потужним гравцем на цьому фестивалі. Наслідки такого розвитку подій можна буде побачити лише в майбутньому.

Багато знаменитих режисерів у Венеції

Цього року загалом 21 фільм позмагається за "Золотого Лева". Журі очолює мексиканський режисер Гільєрмо дель Торо, серед його членів є й актор Крістоф Вальц (Christoph Waltz).

Програма дійсно справляє враження, особливо якщо кинути погляд на список заявлених режисерів. До вже названий кіномайстрів можна додати французів Жака Одіара та Олів'є Ассаяса, італійця Луку Гуаданьїно, грека Йоргоса Лантімоса, угорця Ласло Немеша, британця Майка Лі та американця Джуліана Шнабеля. Усі вони можуть похвалитися відомими нагородами, відзнаками та участю у найрізноманітніших фестивалях. Австралійка Дженніфер Кент - єдина жінка в цій блискучій когорті.

Оскароносний та молодий Дем'єн Шазелл, який з часу "Ла-Ла Ленду" (2017) також вважається великим режисером, ввечері 29 серпня офіційно відкриє фестиваль своїм космічним епосом "Перша людина" з Раяном Гослінгом в головній ролі. Це передісторія першого успішного польоту на Місяць та історія життя його "головного героя" астронавта Ніла Армстронга.

"Робота без авторства" від Німеччини

До цьогорічної конкурсної програми вдалося потрапити і оскароносному режисеру з Німеччини. 4 вересня Флоріан Генкель фон Доннерсмарк (Florian Henckel von Donnersmarck) представить свою стрічку про евтаназію та історію мистецтва: "Робота без авторства" на основі біографії сучасного німецького митця Ґергарда Ріхтера (Gerhard Richter) розповідає про його дитинство, становлення як митця та прорив на велику сцену в 1960-х роках. Лише по світовій славі режисерів-учасників кінофестивалю можна зрозуміти, наскільки запекла боротьба відбуватиметься за нагороди.

Імена двох майбутніх володарів "Золотого лева" вже відомі. Канадського режисера Девіда Кроненберга та британську акторку Ванесу Редґрейв нагородять за їхній внесок у розвиток кінематографу.

В позаконкурсній програмі також можна буде побачити багатообіцяючі кінофільми: режисерський дебют актора Бредлі Купера "Зірка народилася". Головну роль у ньому зіграла Леді Гага. Сюди ж належать нові стрічки боснійсько-сербського режисера Еміра Кустуріци, enfant terrible кінематографічного світу, та славнозвісного Чжана Їмоу з Китаю. Крім того, не варто забувати і про роботи таких зірок-документалістів, як Еррол Морріс та Фредерік Вайземан.

"Процес" українського режисера

У межах позаконкурсної програми "Нон фікшн" покажуть документальну стрічу українського режисера Сергія Лозниці про сталінські репресії. Фільм під назвою "Процес" розповідає про перші публічні процеси, під час яких групу інженерів та економістів звинуватили в підривній діяльності проти радянської влади. Кінострічку спеціально змонтували з архівної хроніки 1930-х років. За словами самого режисера, він хотів перенести глядача в тодішній СРСР, щоб показати "момент, коли сталінську машину терору було запущено в дію".

Для Сергія Лозниці, який нині мешкає в Німеччині, це вже третій повнометражний фільм за рік на поважних кінофестивалях. У лютому 2018-го на Берлінале показали його документальний фільм "День перемоги", навесні режисер переміг у програмі Каннського кінофестивалю "Особливий погляд" зі стрічкою "Донбас".

Зараз Лозниця працює над ігровим фільмом "Бабин Яр", який частково фінансується Держкіно.

Повернення Александра Клюґе

На додачу до усього цього, на острів Лідо повертається легендарний німецький режисер. Через 32 роки після останнього кінофільму і через півстоліття після його "Золотого лева" за стрічку "Артисти під куполом цирку: безпорадні" легендарний режисер Александер Клюґе (Alexander Kluge) покаже в Італії свій новий фільм "Щасливий плач" в секції "Дні Венеції". І це може бути дуже цікаве кіно.

Клюґе, класик німецького повоєнного кінематографу, цілком міг би взяти участь і у секції "Венеційська класика", в якій показують відреставровані шедеври історії кінематографу. У свій 75-річний ювілей найстаріший кінофестиваль світу представив у цій секції особливо розкішну підбірку стрічок: шедеври Пауля Веґенера (Paul Wegener), Роберта Сьодмака, Алена Рене та інших класиків.

Тож в наступні два тижні на світ кіно очікує один з найбільш багатообіцяючих Венеційських кінофестивалів, який організував художній керівник Альберто Барбера. І найважливіше питання - якою буде художня цінність фільмів, байдуже, створили їх великі студії з Голівуду та Європи чи інтернет-сервіс Netflix. Адже поступово всі почнуть усвідомлювати, що Netflix є лише новим виробником фільмів, серед яких, як і у випадку інших студій, є як хороші, так і погані.