Більшість німецьких експертів називає відокремлення «Опеля» від концерну General Motors ледь не єдиним шляхом виживання. Таку думку поділяють керівники виробничої ради підприємства і профспілок. Але розлучення після стількох років шлюбу є надзвичайно складним: надто вже сильно взаємопов’язані обидва партнери.

1929 року американський концерн General Motors викупив акції німецького автомобілевиробника у Вільгельма фон Опеля та його брата Фріца. Брати мусили продати підприємство через його безнадійне знекровлення внаслідок глобальної економічної кризи. Американці заплатили за Opel 120 мільйонів рейхсмарок і відтоді безроздільно керують компанією.

Уособлення «економічного дива»

Вже 1936 року Opel став лідером в Європі. Американські менеджери домоглися удосконалення в Німеччині процедури купівлі автомобілів у кредит, за рахунок чого попит на автомобілі значно зріс. Саме завдяки масштабним інвестиціям материнського концерну малолітражний «Опель Капітан» після війни став разом із фольксваґенівським «Жуком» уособлювати «німецьке економічне диво».

Однак у стосунках американців і німців нерідко виникала напруженість. Відносини Opel і General Motors у Німеччині традиційно називають «сумішшю любові і ненависті». З початку 60-их років минулого століття керівниками заводів «Опель» призначають виключно американців. Із самого початку критики закидали заокеанським власникам небажання вникати у специфіку європейського автомобільного ринку і вперте орієнтування на американські стандарти.

Модельний ряд по-американськи

«Модельний ряд «Опеля» завжди затверджувався у Детройті. При цьому керівництво ніколи особливо не замислювалося над тим, чого хоче європейський клієнт», - зазначає дослідник автомобільного ринку з університету міста Бамберг Вольфґанґ Майніґ.

У свою чергу глава профспілки промислових робітників Німеччини IG-Metall Бертольд Губер закидає американському керівництву «безвідповідальність» і «жадібність». «За їхніми вказівками «Опель» виробляв моделі із аеродинамічними показниками стійла для худоби та з вагою маленького танка», - обурюється Губер. Економним європейцям такі «пожирателі пального», за словами профспілкового лідера, потрібні «як холодильник на північному полюсі».

Через політику жорсткої економії коштів на розробці й виробництві «Опель » значною мірою втратив колись безперечний імідж надійного автомобіля. Попит в Європі постійно падає. За останні десятиліття на німецьких заводах вже було декілька хвиль скорочень. Якщо на початку 1960-их років на заводах у Рюссельсхаймі працювали більше 50 тисяч людей, то тепер – менше 20 тисяч. Частка Opel на рідному німецькому ринку впала цього року до позначки у менш як вісім відсотків.

Яким буде розлучення?

Німецькі робітники всю відповідальність за негаразди покладають на американське керівництво і побоюються, що внаслідок нинішньої кризи «Опель» може піти на дно разом із General Motors. Поки залишиться нинішня структура власності, уряд Німеччини відмовляється надавати «Опелю» конче потрібні мільярди. Найбільш імовірним виходом із ситуації, як відзначають експерти, є створення нового європейського концерну Opel-Vauxhall, в якому General Motors буде лише міноритарним акціонером. Однак це рішення нічого не дасть, якщо американці й надалі відмовлятимуться передати новоствореному концерну усі патентні права на технологічні розробки фахівців Opel.

Отже, «дубове весілля» може стати останнім ювілеєм у подружньому житті Opel і General Motors. Питання насамперед у тому, чи буде розлучення полюбовним.

(dpa, AP) Євген Тейзе

Редактор: Володимир Медяний