Потенційна криза в Єврозоні через правих популістів, які прийшли до влади в Італії, ескалація конфлікту між Україною та Росією через події у Керченській протоці, а також повернення сирійців до мирного життя - очікується, що саме ці теми стануть пріоритетами зовнішньої політики ФРН у 2019 році. DW пропонує більш пильно придивитись до кожної з них.

Попереду - ще одна криза Єврозони?

Після драматичної операції з порятунку країн-боржників - зокрема, Греції, майбутнє євро знову опинилося під загрозою. Принаймні з таким підтекстом нещодавно висловився голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. Цього разу привід для занепокоєння, в першу чергу, дає те, що відбувається в Італії.

Нині обсяг державного боргу цієї країни перевищує 130 відсотків ВВП. За цим показником Рим посідає друге місце в Єврозоні: гірші справи лише у Греції. Однак в середині жовтня новий італійський уряд представив свій перший проект бюджету на 2019 рік, запланувавши в ньому дефіцит у розмірі 2,4 відсотка - втричі вище, ніж коли був колишній кабінет.

У такий спосіб урядова коаліція в складі правої партії "Ліга" та правопопулістського "Руху 5-ти зірок" має намір профінансувати свої дорогі передвиборні обіцянки про запровадження гарантованого базового доходу, зниження пенсійного віку тощо. Брюссель відкинув цей план як порушення чинних в ЄС правил і пригрозив Італії штрафними заходами.

Втім, зрештою, Брюсселю і Риму все ж вдалося залагодити це питання: Італія пообіцяла, що в 2019 році її бюджетний дефіцит не перевищить 2,04 відсотка ВВП. "Узгоджене рішення не є ідеальним. Воно не забезпечує довгострокового вирішення економічних проблем в Італії. Однак на даний час ми можемо відмовитися від штрафних заходів за перевищення допустимого дефіциту держбюджету", - заявив заступник голови Єврокомісії Валдіс Домбровскіс, який курирує європейські фінанси.

Незважаючи на досягнутий компроміс, в італійського уряду, як і раніше, залишається потужний важіль тиску на ЄС. У разі, якщо Єврокомісія запровадить проти Італії штрафні заходи, це призведе до ще більшого зростання впливу правих популістів у всій Європі. За кілька місяців до виборів у Європарламент це останнє, чого хочуть в Брюсселі. Якщо ж Єврокомісія піде на поступки, це послабить її авторитет.

Як би там не було, нинішній конфлікт між Брюсселем і Римом повинен чітко показати, наскільки серйозно ЄС ставиться до своїх власних правил. Варто відзначити, що президент Франції Еммануель Макрон також пішов на поступки протестному руху "жовтих жилетів" і пообіцяв виконати низку їхніх вимог. Як наслідок дефіцит бюджету країни в 2019 році може зрости до 3,2 відсотка ВВП, що перевищує встановлену Брюсселем межу. А це, у свою чергу, також може призвести до розбіжностей з Єврокомісією.

Ескалація конфлікту між Україною та РФ

Розв’язання конфлікту між Україною та Росією після анексії РФ Криму в 2014 році, як і раніше, залишається для Берліна пріоритетом. Німеччина і Франція неодноразово закликали сторони до діалогу навіть після подій у Керченській протоці наприкінці листопада. Незадовго до саміту ЄС у середині грудня в Брюсселі президент України Петро Порошенко звернувся до Євросоюзу з закликом посилити міжнародний тиск на Росію.

Однак в Євросоюзі поки немає консенсусу щодо питання можливого розширення санкцій щодо РФ. Водночас Брюссель висловився за продовження вже існуючих санкцій: за словами голови Європейської Ради Дональда Туска, таке рішення ухвалено через "нульовий прогрес в імплементації мінських угод". Схожої думки дотримується і канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel).

Тим часом, незважаючи на посилення міжнародного тиску, Німеччина поки не планує згортати будівництво газопроводу "Північний потік-2". Як заявив міністр економіки ФРН Петер Альтмаєр (Peter Altmaier), він не має наміру поступатися закликам США й України, а також деяких своїх однопартійців з Християнсько-демократичного союзу (ХДС) відмовитися від проекту - навіть після загострення конфлікту між Києвом і Москвою. За словами міністра, газопровід може бути прокладений за умови, що "будуть збережені ключові інтереси України". До них він відніс, зокрема, збереження транзиту газу через територію країни і після 2019 року, коли "Північний потік-2" повинен бути введений в експлуатацію.

Мир у Сирії з Асадом у ролі президента?

Після громадянської війни, що тривала понад 7 років, Сирія перебуває в руїнах. Мільйони людей були змушені тікати з країни або ж стати внутрішніми переселенцями. Тим часом президент Сирії Башар Асад за підтримки Росії та Ірану зміг повернути під свій контроль практично всі райони, які належали повстанцям. А терористичне угрупування "Ісламська держава" втратила більшу частину колись завойованих територій.

На цьому тлі у Німеччині почали розмірковувати, чи можуть сотні тисяч сирійських біженців повернутися на батьківщину. Однак в МЗС ФРН, як і раніше, вважають, що в Сирії поки перебувати небезпечно, тому заборона на видворення біженців в цю країну залишається в силі.

Втім у Європі вже втомилися від марних спроб домогтися мирного врегулювання сирійського конфлікту. Деякі політики - в основному за закритими дверима - кажуть про можливу співпрацю з Асадом, незважаючи на всі побоювання. Німецький експерт з питань Близького Сходу з берлінського фонду "Наука і політика" Ґідо Штайнберґ (Guido Steinberg) не в захваті від дій уряду ФРН. Зокрема, німецький кабмін легковажно "робив ставку на те, що режим Асада незабаром впаде. Якби (у Берліні - Ред.) справді хотіли повалити цей режим, то потрібно було б в тій чи іншій формі надавати повстанцям військову підтримку. Сьогодні Німеччина вже не відіграє в цьому конфлікті абсолютно жодної ролі", - резюмує експерт.