Незвичне, дивне, абстрактне мистецтво даремно було шукати в нацистській Німеччині. Нацисти прозвали його «виродженим мистецтвом», а роботи таких митців, як Отто Дікс чи Франц Марк було вилучено з музеїв. Натомість на так званій «Великій німецькій виставці мистецтва» в 1930-ті та 1940-ві роки публіці показували, як було сказано в каталозі, «лише найдосконаліше» німецьке мистецтво.

Випадкова знахідка

До 1944-го представлені на цих виставках роботи націонал-соціалістичних митців детально фотографувалися. Після війни про знімки забули й вони припадали порохом в мюнхенському Центральному інституті історії мистецтва. «Про їхнє існування ніхто не знав, вважалося неможливим, що ці фотодокументи збереглися, - каже співробітник інституту Крістіан Фурмайстер. - Лише після 2004-го року ми, власне, знову відкрили ці альбоми». Так виникла ідея зробити з цього дослідницький проект.

«Герої» та натюрморти

Класичним прикладом нацистської естетики досі вважаються «героїчні» портрети чоловіків та жінок Арно Брекера. Після початку Другої світової війни виникла кон’юнктура на картини, на яких марширують чи ведуть бої німецькі солдати. «Такі картини були, але це десь 10-30 із 1800. Але переважно були представлені теми, притаманні буржуазному чи дрібнобуржуазному смаку, що панував після 19-го століття», - каже Крістіан Фурмайстер. Тобто в першу чергу це були ландшафти, натюрморти та зображення тварин.

Ідеальна картина системи

Окрім картин, каже Фурмайстер, на нацистській виставці демонстрували маленькі фігурки, голови дітей та вівчарок з порцеляни та інші об’єкти, які сьогодні можна назвати кітчем. Хоча виставлені роботи можна було купувати, простим смертним мало що діставалося, розповідає експерт. За словами Фурмайстера, вироби купувала переважно нацистська еліта. Найактивнішим покупцем був сам Гітлер. Відомо, що диктатор витратив на твори нацистського мистецтва сім мільйонів рейхсмарок. Гітлеру, що в молодості сам малював поштові листівки, таке мистецтво дуже подобалося.

Фотокопії з нацистських виставок чітко демонструють одне: на них переважали не синьоокі хлопчики та пишногруді блондинки, а досить банальні сюжети. Гітлерівська естетика була звичайним дрібнобуржуазним мистецтвом, що ближче до поганого, ніж до «високого» смаку. Скласти власне враження можна за адресою: www.gdk-research.de.

Автор: Клаус Ґерке / Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський