1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Шкода від літаків

21 лютого 2012 р.

Окрім двоокису вуглецю, викиди літаків містять водяну пару та оксид азоту. За підрахунками фахівців, провина літаків у спричиненому людьми глобальному потеплінні становить три відсотки.

Фото: picture-alliance/dpa

Викиди газів від літаків містять дві головні складові: двоокис вуглецю (СО2) та водяну пару. Крім того, до їхнього складу належать оксиди азоту. І СО2, і водяна пара, і озон - гази, які здатні активно поглинати інфрачервоне випромінювання, а потім віддавати його назад, в атмосферу. Тож, авіатранспорт також зумовлює нагрівання атмосфери, пояснює Ульрих Шуманн, директор Інституту фізики атмосфери Німецького центру авіації та космонавтики. За його оцінками, внесок авіації у спричинені людьми зміни клімату становить близько трьох відсотків.

Гас на 86 відсотків складається з вуглецю, а на 14 відсотків – з водню. Оскільки під час згоряння вуглець поєднується з киснем у повітрі, на кожен спалений літаком кілограм гасу припадає 3,15 кілограма СО2 з турбін . "Оскільки CO2 надовго затримується в атмосфері, він рівномірно розподіляється над Землею", - каже Шуманн.

Висота не має значення

Двоокис вуглецю може переходити з одного шару атмосфери в інший, тож немає значення, на якій висоті відбувся викид – 10 тисяч метрів над Землею або ще на її поверхні. Таким чином можна досить просто підрахувати, в якому обсязі авіатранспорт впливає на зміну клімату – приблизно 2,2 відсотка спричиненого людською життєдіяльністю СО2 виробляють літаки, вуличний транспорт забезпечує 14 відсотків СО2, а решта транспорту, наприклад, кораблі та залізниця, - 3,8 відсотка від загального обсягу.

Фото: picture-alliance/dpa

Однозначно вирахувати вплив на клімат водяної пари складніше. При згорянні одного кілограма гасу виділяється 1, 23 кілограма водяної пари. Коли гарячі та вологі гази змішуються з прохолодним атмосферним повітрям, конденсується водяна пара та з'являються маленькі крапельки води. У холодному повітрі з температурою близько мінус сорока градусів за Цельсієм ці краплинки замерзають, утворюючи дрібні крижані кристали, які ми можемо бачити у формі смуг-слідів літака у небі.

Що відбувається потім, залежить передусім від того, де саме перебуває літак: у дещо нижче розміщеній тропосфері чи вище – у стратосфері. "Тропосфера – добре змішаний шар атмосфери, - пояснює Шуманн. – Над нею знаходиться стратосфера, яка відрізняється стабільністю, тому у ній мало що змішується".

Водяна пара зігріває і охолоджує

Стратосфера дуже суха. Вміст водяної пари у повітрі там менше 0,01 проміле. Тому крижані кристали з конденсаційних слідів випаровуються дуже швидко. У тропосфері натомість, де повітря може бути насичене водяною парою, поведінка конденсаційних слідів значною мірою залежить від погоди.

"Якщо повітря вологе, крижинки вбирають з довкілля подальшу вологу. Тоді крижинки ростуть, а конденсаційні сліди в небі можуть перетворюватися на хмари", - розповідає дослідник атмосфери. Саме це відбувається в 10-20 відсотках усіх авіаперельотів. "Тож, у такий спосіб авіатранспорт дійсно своїми конденсаційними слідами посилює хмарність на Землі", - наголошує Шуманн.

Вплив цих хмар на клімат, щоправда, неоднозначний. З одного боку, конденсаційні смуги вдень відбивають короткі сонячні хвилі назад у космос. "Дещо спрощено можна сказати: конденсаційні смуги кидають тінь на Землю, а в тіні завжди прохолодніше". З іншого боку, крижані часточки у цих хмарах абсорбують довгі інфрачервоні промені, які частково спрямовуються до Землі. Цей ефект важливий удень і вночі. Який з обох ефектів переважає, досі ще невирішене питання для дослідників конденсаційних смуг. Утім, Шуманн запевняє, що, згідно з проведеними досі дослідженнями, "зігріваючий ефект конденсаційних смуг переважає".

Фото: picture-alliance/dpa

Вплив сажі ще не зрозуміли

Викиди, які продукують літаки, містять ще й дрібні частки сажі. Їхні розміри лише від 5 до 100 нанометрів. Відомо, що гаряча водяна пара позаду літакових турбін, конденсуючись, частково осідає і на цих частинках. Утім, і без конденсаційних смуг частки сажі багато днів залишаються в атмосфері. Тож, як припускають науковці, можуть впливати на виникнення хмар упродовж тривалого часу, формуючи конденсаційне ядро для їхнього утворення. Частки сажі також конкурують з іншими частинками, приміром, з пустельним пилом чи крапельками кислоти, що утворюються під час замерзання крижинок в атмосфері.

Аби з'ясувати, як сажа впливає на утворення хмар, Німецький центр авіації та космонавтики вивчає не лише викиди літаків,а й пилові хмари, які розподіляються в атмосфері після лісових пожеж. Щоправда, результати усіх досліджень поки що досить суперечливі. "Це не так просто, досі чіткої відповіді немає", - каже Ульрих Шуманн. Невідомо навіть, чи спричиняє сажа збільшення кількості хмар, чи зменшення.

Автори: Фабіан Шмідт / Тетяна Бондаренко
Редактор: Наталя Неділько

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW