У Німеччині люблять статистику. На будь-яке соціальне питання завжди знайдеться відповідне соціальне дослідження. Так, аби визначити рівень релігійності німецьких юнаків та дівчат, компанія Shell 2010 року опитала 2500 підлітків та молодих осіб віком від 12 до 25 років.

Серед опитаних 26 відсотків вірять у Бога та відносять себе до певної конфесії, ще 21 відсоток вірить в існування абстрактної вищої сили. Натомість 27 відсотків не вірять ні в Бога, ні в надприродну силу. А близько чверті опитаних не змогли чітко визначити свої погляди.

Головне – відчуття спорідненості

П'ятнадцятирічна Яна Фляйшгауер регулярно відвідує євангелістську громаду. У церкві дівчина має певні обов’язки: вона читає вголос Біблійні тексти під час служби, а ще доглядає за дітьми з парафії. Також Яна відвідує служби у християнській екуменічній спільноті Тезе і планує колись поїхати на їхню молодіжну зустріч. Водночас дівчина зізнається: «Насправді я не дуже вірю в Бога. Для мене важливішим є відчуття громади, єдність серед наших парафіян».

Теолог Кристіне Ульман, референт берлінської академії Sinus, підтверджує тенденцію: для молодих вірян найважливішими є належність до групи та спільний досвід. Наприклад, багато юнаків та дівчат відвідують підготовчі курси перед конфірмацією. Молодіжні зустрічі відіграють важливу роль як у католиків, так і серед протестантів.

Однак чимало юних людей сьогодні обирають й інший шлях – шукати сенс життя без посередництва церкви. «Для них віра – надзвичайно важливе питання, доки вона не організована, тобто якомога менше пов’язана із Церквою», - пояснює Ульман.

Старі будівлі, старі люди, старі пісні...

У Союзі німецької католицької молоді (BDKJ) занепокоєні тим, що значна частина юнаків та дівчат не пов’язують поняття «віра» з релігією, а з церквою й поготів. Члени союзу визнають: «Ми є частиною Церкви, яку більшість наших однолітків сприймають як несучасну, дискримінаційну та далеку від щоденних проблем». Річ у тім, що під поняттям «Церква» молодь дедалі частіше уявляє лише ієрархічну структуру. Для багатьох Церква – це священики, старі люди, старі будівлі та старі пісні. Саме це й відлякує молодь.

Аби змінити ситуацію, потрібні нові форми, слова, мелодії, нова естетика. Потрібні події – так вважає голова Союзу німецької католицької молоді Дірк Тенцлер. Євангелістська церква має сьогодні схожі проблеми.

Віра та релігія – різні поняття

Інес Гендель студентка, їй 21 рік. Дівчину охрестили в католицькій церкві, сама ж вона обрала євангелістську громаду. Однак Інес відвідує не служби, а репетиції хору «Тен сінг», який є поєднанням співу, танців та театру. Цілий рік учасники гурту наполегливо готуються, аби потім влаштувати концерт, на який приходять глядачі з усіх околиць. Інес зізнається, що з католицькою церквою не контактує, але й протестанткою себе не вважає. «Я щось середнє, незрозуміле», - сміється вона.

А от 17-річний Йохен Ламмерс, на відміну від Інес, щиро вірить «в Бога, яких береже нас усіх». Він допомагає організовувати служби для дітей, а також щонеділі ходить до церкви. Та хлопець є все ж винятком серед своїх однолітків. Адже більшість молоді віддають перевагу комп’ютерним іграм, концертам та дискотекам.