Організаторів Мюнхенської конференції з безпеки можна привітати з прем'єрою. Кілька років вони намагалися влаштувати дискусію на вищому рівні про Нагірний Карабах, але щоразу хтось відмовлявся. Цього разу вдалося: президент Азербайджану Ільхам Алієв і прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян в суботу, 15 квітня, публічно обговорювали проблему невизнаної республіки, вирішити яку не вдається понад чверть століття. Планували говорити про майбутнє, але вантаж минулого виявився занадто важким.

Обмін історичними аргументами

Історична в усіх відношеннях дискусія під лаконічно-нейтральним заголовком "Оновлення щодо Нагірного Карабаху" була запланована під завісу напруженого другого дня конференції. Можливо, вона взагалі відбулася завдяки тому, що обидва лідери вже зустрічалися в 2019 році. Невеликий зал був заповнений вщерть представниками сторін конфлікту, журналістами та експертами.

Говорили англійською мовою. Ільхам Алієв, який отримав слово першим, одразу позначив свою позицію, яку потім повторював не раз: "Нагірний Карабах історично є частиною Азербайджану". На підтвердження своїх слів президент зробив екскурс в історію регіону за останні тисячі років, а також зазначив, що на стороні Баку - міжнародне право і резолюції Ради Безпеки ООН.

Поетапний підхід і жорсткі умови

Нікол Пашинян в боргу не залишився і привів свої історичні аргументи. Але, зазначивши, що "міжнародне співтовариство втомилося" від повторюваних роками доводів сторін, спробував озвучити щось нове. "Неможливо вирішити 30-річний конфлікт за один-два кроки", - сказав Пашинян і запропонував "міні-революції", в його розумінні - поетапний відхід від колишніх жорстких позицій.

Однією з них є пропозиція про те, що рішення проблеми має влаштовувати всі три сторони: Вірменію, Нагірний Карабах і Азербайджан. "Революцією" Пашинян назвав появу в цьому списку Азербайджану, що раніше було, за його словами, неможливим. Також він запропонував використовувати соціальні мережі не для роз'єднання, а для "кращого розуміння" позицій сторін, і бачити конфлікт в регіональному і глобальному контексті.

Президент Алієв заявив, що він не проти поетапного вирішення, але в цілому зайняв безкомпромісну позицію, погоджувався на поступки тільки за умови, що Вірменія припинить фінансувати Нагірний Карабах і виведе звідти свої війська. Прем'єр Пашинян відповів, що там немає вірменських військ, а лише місцеві сили самооборони і "добровольці" з Вірменії, серед яких і його власний син.

Карабах як попередження Україні

Під час дискусії, яка тривала понад півгодини і яку ведуча майже не регулювала, очевидно, побоюючись когось образити, сторони щоразу поверталися до історії і початку війни в Нагірному Карабаху за часів пізнього СРСР, з іронією радили один одному навести довідки в інтернеті, пресі і літературі про те, кому належить регіон і хто винен в тому, що все так вийшло. Присутній у залі колишній президент України Петро Порошенко отримав уявлення про те, що може статися з його країною через 30 років у разі заморожування конфлікту, хоча ситуації в Нагірному Карабасі і Донбасі сильно відрізняються.

Коли здавалося, що дискусія завершена, слово знову взяв Ільхам Алієв. "З приводу самовизначення", - сказав він, звертаючись до фрази Пашиняна про те, що Нагірний Карабах використовував право на самовизначення. "Вірменський народ самовизначився, у нього є вірменська держава. Моя порада - знайти інше місце на землі для самовизначення вдруге, не в Азербайджані". Пашинян назвав таку відповідь "не дуже конструктивною", знову згадав тисячолітню історію і повторив, що Вірменія і Нагірний Карабах "готові до серйозних зусиль щодо розв'язання конфлікту". На прощання обидва лідери обмінялися коротким рукостисканням.