«Люди у неділю», класичний німий фільм 1930-го року, що зображує літній день у Берліні, коли люди висипають у парки, ліси та до холодних вод Ваннзеє, залишається одним з найбільш стійких образів Берліну веймарської епохи. Та й у наступні десятиліття німці продовжували з червня по серпень вибігати до своїх святилищ за межами міста та прохолодних лагун в долині річки Шпреє.

Проте, пізніше берлінці почали насолоджуватись літом ближче до власних осель. Міські пустирі та забруднені річечки все частіше перетворюються – звісно ж, власноруч – на замінник літньої ідилії.

Наприклад: довгі лінії пляжів перетворюються на денні клуби, що дивовижним чином виростають на місці промислових звалищ вздовж річки Шпреє. Або ж на більш урбаністичні Strandbars, пляжні бари, з пальмами та шезлонгами поблизу багатоповерхівок та залізничних станцій.

Крім того, є ще й імпровізовані літні оази, такі як випадкові гриль-пікніки на дахах та балконах. Більш винахідливі насолоджуються коктейлями на гумових човнах та саморобних плотах у берлінських каналах. Та, звісно ж, вечірки просто неба в парках чи закинутих кварталах, де спітнілі берлінці фліртують з сонцем. Вірите чи ні, але Берлін може бути літньою казкою.

Берлінці не лише прохолоджуються у воді чи лежать на пляжі, як у Сіднеї. У Берліні літні спекотні дні є чимось особливим – пригодою.

Пляжна манія

Де можна поплавати, випити чи станцювати буґі босоніж на піску у вівторок опівночі? Звісно ж, біля забрудненої річки Шпреє.

Таким може запам’ятатись Badeschiff (купальний човен) задушливої берлінської ночі: на відстані сяє телевежа, після заходу сонця кілька яскравих смуг розсікають небо, а в каламутній воді блищить відображення великого міста.

Це відчуття можна назвати в позитивному сенсі екзотичним. Купальний човен зроблено у вигляді пластикового басейна, що виритий в старій баржі, і починався як мистецька інсталяція, що також є характерним для Берліна.

Лише кілька років тому стало зрозуміло, що в спекотні дні не потрібно тікати з Берліна. Феномен міського пляжу, що став популярним з десяток років тому в Парижі, де береги Сени усіяні пляжними барами, накрив і німецьку столицю. Зараз ви можете попивати мохіто, сидячи в шезлонзі біля саморобного ставка поміж веж на Потсдамській площі, прийти до тями від гуркоту поїздів на центральному вокзалі (де є щонайменше три пляжні бари) та навіть відчути смак пляжу біля Чекпойнт Чарлі. Видається, що в Берліні де є бажання – там є й пляж.

Знайшовши сонце

Навіть політичні демонстрації улітку ведуть до відпочинку. За іронією долі демонстрація була присвячена припиненню забудови поблизу Шпреє. Вона завершилась біля берлінської ратуші, перед якою розташований великий фонтан. Невдовзі зграї людей хлюпотіли у фонтані, а поліція лише спостерігала за тим, як гуляки залазять на статую Нептуна та встановлюють на ній анархістський прапор.

Спонтанність – ось те, що робить літо в Берліні приємним. Наприклад, вас можуть покликати на барбекю в закинутій будівлі в самому центрі міста. Гриль-пікніки можуть проходити і на огороджених пустирях, куди в темряві прокрадаються сотні людей. Не варто забувати й про парки, в деяких із яких люди можуть ходити повністю оголеними, адже сповідують культуру вільного тіла.

Таким є класичний дух літнього Берліна. І можливо, це вже не так й іронічно, що це часто сіре та непристрасне місто стає таким яскравим у літні місяці. Коли дні стають теплими та берлінці виходять на сонце, вони розуміють, що навряд їм часто захочеться залишати рідні околиці.