В Україні можуть з'явилися приватні крематорії та біокладовища без хрестів, надгробних плит та штучних квітів. Чи готові українці бути похованими під деревами у парках та садах?
Реклама
Уряд України виступає за більшу конкуренцію в сфері ритуальних послуг. Відповідний законопроект перебуває на розгляді в комітеті Верховної Ради. Нестандартний підхід до вирішення проблеми вже зараз спричинив суперечки.
Нетривіальний підхід
"Органам місцевого самоврядування не вистачає земельних ділянок під ці потреби. Також зараз надзвичайно довга процедура зміни цільового призначення землі, яка є, під місця для поховання", - каже виконавчий директор Асоціації міст України Олег Слободян. Його організація провела моніторинг проблем мерій і саме організація нових кладовищ та наведення порядку у сфері поховань виявилася однією з найгостріших проблем для них.
До вирішення цього уряд підійшов нестандартно – запропонував узаконити в Україні "біопоховання". "Це сприятиме забезпеченню економії землі за рахунок розвитку кремації шляхом надання можливості органам місцевого самоврядування залучати інвестиції на будівництво нових крематоріїв та запровадження європейського принципу поводження з безхазяйними могилами", - йдеться у пояснювальній записці урядового законопроекту.
Без надгробних плит
Біо- або екопоховання - це захоронення людського праху в спеціальній біоурні з насінням рослин, що з часом перетворюється на дерево. У процесі використовують спеціальні матеріали, які розкладаються за п’ять років і не завдають шкоди екології.
Такий вид поховань поширений в країнах Європи. В Україні - це новація. Уряд пропонує цим законопроектом спочатку дозвіл на біопоховання померлих людей у парках, лісопарках, скверах та на інших земельних ділянках. "Це не означає, що такі поховання будуть у парках, де діти граються на майданчиках. Це чітко виділене місце під біопоховання, це може бути на цвинтарі, як окремий сектор чи у виділеній частині саду, куди можна буде прийти, посидіти на лавці, подивившись на дерева, "поспілкуватися" з померлими", - каже заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Альона Бабак. На місці захоронення не буде надгробних плит чи пам’ятників - тільки табличка з іменем небіжчика і датами народження та смерті. Біопоховання пропонується зробити альтернативою традиційному захороненню небіжчиків.
Нині урядовий законопроект перебуває на розгляді в парламентському комітеті. Альона Бабак обіцяє підтримати ініціативу уряду, оскільки, за її словами, це відкриває шлях до конкуренції у сфері надання ритуальних послуг. "Зараз виділення місць на кладовищах це суцільне хабарництво. Це нарешті має припинитись. Утриманням та обслуговуванням біопоховань займатимуться приватні структури, яких зобов’яжуть надавати гарантії з надання таких послуг якісно", - зауважує Бабак.
Але чи можливо зобов'язати українців відмовитися від практики огороджувати місце захоронення парканом, ставити хрести та класти штучні квіти біля біопоховань у парках чи ботанічних садах, навіть якщо таке заборонятиме закон? На це відповіді у представників влади немає.
Церква проти
Попри те, що ідея біопоховань в Україні перебуває лише на рівнів законодавчої ініціативи, у неї є вже не лише прихильники, але й противники. "Купити місце на кладовищі зараз у Києві на околиці коштує 50 тисяч гривень. У мене таких грошей немає, але я їх збираю, бо не хочу, аби мене спали в крематорії та закопали під деревом", - каже 65-річна пенсіонерка Людмила Вінниченко. За її словами, це суперечить християнські традиції.
Представники церкви також наголошують на цьому. У прес-службі Української православної церкви Київського патріархату на запит DW відповіли, що УПЦ КП не схвалює ініціатви уряду з заповадження в Україні біопоховань, оскільки тіло людини не може бути добривом для дерев. "Цією ініціативою приховується поняття реінкарнації - людина перетворюється на дерево, дуб чи калину.. Але насправді ніякої реінкарнації немає. Людина є і залишається особистістю. Тому церква закликає до традиційних поховань", - сказав диякон Михайло Омелян, старший викладач Київської православної богословської академії
Натомість 39-річний кянин Василь Медвецький не хоче на своїй могилі, ані пам‘ятників, ані хрестів. "Людей пам’ятають по їхнім добрим справам. Хочу, аби мене піддали кремації та захоронили мій прах під деревом. Це гуманно і екологічно та економно. Саме так напишу у своєму заповіті", - ділиться чоловік. За його словами, така процедура значно дешевша за поховання і обійдеться, за його підрахунками до 4 тисяч гривень.
Крематоріїв бракує
В уряді сподіваються, що через залучення до біопоховань та кремації приватного бізнесу, вартість цих ритуальних послуг зменшиться. Однак тут є значна проблема - потужності крематоріїв. В Україні функціонує тільки три крематорії - Києві, Харкові та Одесі. І ті, хто живе в інших містах не зможуть скористатися можливістю вибрати біопоховання через відсутність крематоріїв.
У Вінниці місцеві жителі вже написали петицію в Єдиній системі місцевих петицій до Вінницької міськради з пропозицією побудувати в місті крематорій та колумбарій, інженерну споруду, яка призначена для поховання урн із прахом померлих. Натомість Вінницька міськрада відповіла, що в зв’язку з високою вартістю даного проекту та відсутністю необхідних коштів у найближчі роки немає можливості розпочати будівництво крематорію у Вінниці. Це типова ситуація для українських міст. Мерії міст покладають надії на урядовий законопроект, який, за умови його ухвалення, може допомогти залучити в міста інвесторів для зведення приватних крематоріїв.
Місця умиротворення – найвідоміші кладовища Німеччини
Від Кельна до Берліна, від Веймара до Мюнхена - фотомандрівка найвідомішими цвинтарями Німеччини.
Фото: picture-alliance/Dumont
Нагадати про померлих
Поминальна неділя припадає цього року на 24 листопада. У цей день протестанти поминають померлих та схиляються до їхніх могил. DW відвідала найвідоміші у Німеччині кладовища, на яких поховані знані німці.
Фото: DW/ Maksim Nelioubin
Цвинтар Доротеєнштадт у Берліні
Цвинтарі є популярними місцями для прогулянок - завдяки своїм ландшафтам та архітектурі, історії та не в останню чергу похованим там знаменитостям. Так, на берлінському цвинтарі Доротеєнштадт спочивають німецький драматург Бертольд Брехт та його дружина Гелене Вайгель (могила на світлині), а також колишній президент Німеччини Йоганнес Рау.
Фото: picture-alliance/ZB
Цвинтар Ольсдорф у Гамбурзі
На ділянці розміром 391 гектар розташований найбільший у світі парковий цвинтар. У парку зі струмками та ставками розташовані історичні будівлі, пам'ятки та сучасні поховання. З часу його заснування у 1877 році тут відбулось понад 1,4 мільйона поховань. Серед 235 тисяч могил є й місця спочивання актора та режисера Ґустава Ґрюндґенса та письменника Вольфґанґа Борхерта.
Фото: picture-alliance/BREUEL-BILD
"Цвинтар хворих" у Кельні
1243 роком датується перша згадка про "Malade" (французькою - "хворий") як про "Будинок вигнаних". На кладовищі, яке у Середньовіччі слугувало місцем для страт, зараз 55 тисяч могил, серед яких і вельми гротескні. Кельн відомий своїм Карнавалом, і один із похованих тут чоловіків розпорядився увічнити свою любов до свята і на своїй могилі.
Фото: DW/ Maksim Nelioubin
Історичне кладовище у Веймарі
Парк, відкритий у 1818 році, з 1998-го належить до пам'яток світової культурної спадщини ЮНЕСКО. На його території розташований і "князівський склеп": поряд із членами родини курфюрстів Саксен-Веймар-Ейзенахських, там поховані обидва "королі поезії" Ґете та Шиллер. Однак саркофаг Фридриха Шиллера з 2008-го порожніє - тест ДНК засвідчив, що рештки, поховані у 1827 році, поетові не належать.
Фото: picture-alliance/DUMONT
Гірське кладовище у Гейдельберзі
Його відкрили у 1844 році, і на сьогодні тут уже поховали 17400 людей - зокрема, колишнього президента Фридриха Еберта (могила на фото), письменницю Гільде Домін та Нобелівського лауреата з хімії Карла Боша. Доріжки між могилами, що подекуди пролягають по дуже крутих схилах, простягнулись на 20 кілометрів.
Фото: picture-alliance/Burkhard Juet
Альтер Фридгоф (Старий цвинтар) у Бонні
Місце, де історія Бонна застигла з початку XVIII століття. Перші могили на цьому цвинтарі з'явились у 1715 році, тож їхній вишуканий архітектурний стиль припадає на час пізнього бароко або рококо. Тут спочивають багато відомих митців, наприклад, композиторське подружжя Клари та Роберта Шуманів та філософ Ауґуст Вільгельм Шлеґель.
Фото: picture-alliance/Hans-Joachim
Цвинтар Св. Георґа у Мюнхені
Той, хто за життя висловлює бажання бути похованим саме тут, повинен відповідати певним умовам. Адже невеличкий цвинтар користується великим попитом серед відомих німецьких митців. 208 могил свідчать про розвиток баварської та німецької історії культури. Поряд з письменником Ерихом Кестнером тут поховані і режисер Райнер Вернер Фассбіндер та кінопродюсер Бернд Айхінґер.
Фото: picture-alliance/dpa
Вальдфридгоф (Лісове кладовище) в Мюнхені
Під високими деревами баварської столиці увічнені їхні імена - драматурга Франка Ведекінда, режисера Фрица Кортнера, письменника Міхаеля Енде. Закладене у 1905 році кладовище стало першим у Німеччині місцем поховань, де відсутні будь-які строгі геометричні форми. На площі у 170 гектарів розташовані 59 тисяч поховань.
Фото: picture-alliance/dpa
Центральний цвинтар у Франкфурті-на Майні
Розташований на ділянці у 70 гектарів, він належить до найбільших у Німеччині. Тут поховані такі відомі філософи і письменники як Артур Шопенгауер, Теодор Адорно та Рікарда Гух. У вересні 2013-го тут попрощались з літературним критиком Марселем Райх-Раніцкі. На франкфуртському цвинтарі поєднані ландшафтна архітектура та монументальні мистецькі скульптури, як-от Мавзолей Райхенбаха Лессоніца.
Фото: picture-alliance/Udo Bernhart
Вальдфридгоф (Лісове кладовище) у Штуттгарті
Відкрите у 1913 році кладовище має неабияку особливість. З 1929-го до нього можна дістатись канатною дорогою, яка поєднує місто з місцем вічного спочивання штуттгартців на висоті 100 метрів. Ближчими до неба стали екс-президент Німеччини Теодор Гойсс, художник та скульптор Оскар Шлеммер (могила на фото) та винахідник Роберт Бош.
Фото: picture-alliance/dpa
Єврейське кладовище у Берліні
До найвідоміших єврейських кладовищ Німеччини належить і цвинтар, розташований у берлінському районі Вайссензеє. Його було закладено у 1880 році, і сьогодні це найбільший єврейський цвинтар у Європі. Тут є близько 11 600 могил, а сам комплекс під охороною як пам'ятка архітектури. Відомий письменник Стефан Гейм спочиває саме тут.
Фото: DW/R. Pelzl
Гайліґерзанд (Святий пісок) у Вормсі
Цей цвинтар вважається найстарішим єврейським цвинтарем у Європі. Історики припускають, що час його закладення припадає на 1034-й рік - коли звели першу синагогу у Вормсі, містечку в землі Рейнлад-Пфальц. На "Святому піску" знаходиться близько 200 могил, найстаріша з яких датована 1058-м роком. Саме місто Вормс, якому понад 2000 років, належить до найстаріших у Німеччині.