Виставка в Музеї Вікторії та Альберта у Лондоні презентує понад 70 проектів сучасних художників і дизайнерів, створених у співпраці із кухарами, фермерами та науковцями. Деякі експонати навіть ростуть прямо в музеї. Наприклад, інсталяція GroCycle "Urban Mushroom Farm" ("Міська грибна ферма"), яка являє собою їстівні гриби, що ростуть на кавових відходах.

Австрійський дует митців honey & bunny вже понад десять років приділяє увагу темі продуктів харчування. У своїх роботах Соня Штуммерер (Sonja Stummerer) і Мартін Габлесрайтер (Martin Hablesreiter) показують, що те, що ми їмо, визначається не випадково, а нашим культурним бекграундом.

Частина виставки у лондонському музеї присвячена різноманітним проектам з компостування відходів і перетворення їх на добрива. Проект "Daily Dump" ("Щоденне сміття") - це система для компостування, яка вже успішно використовується в Індії. Для цього відходи, придатні для біологічної переробки, складаються у теракотові горщики ручної роботи.

Нідерландська дизайнерка й дослідниця Каролін Ніблінг працює над розробкою альтернатив м'ясу. Її мета: зменшити споживання м'яса. Результати проекту "The Future Sausage" ("Ковбаса майбутнього") задокументувала фотографка Ноортьє Кнульст. На світлинах, серед іншого, зображені запечена у формі ковбаси морква, фініки, горіхи та комахи.

"Fallen Fruit" ("Опалі фрукти") - це 12-метрова шпалера, виготовлена спеціально для виставки. Вона вказує на історію місця - раніше тут буяв фруктовий сад.

У 2013 році Крістіна Агапакіс та Сіссель Толаас започаткували проект "Selfmade" ("Зроблений власноруч"), під час якого вони створювали сорти сиру із бактерій, добутих із тіла знаменитостей.

Пластик - велике навантаження для екосистеми. Щонайменше 150 мільйонів тонн пластику потрапило у світовий океан. Аби знизити його використання і, відповідно, кількість сміття, лондонська лабораторія "Skipping Rocks Lab" винайшла спосіб зберігати воду у виробленій з водоростей оболонці.

"Company Drinks" ("Спільні напої") - це міжкультурний проект на сході Лондона, який об'єднує представників різних поколінь. У межах цього проекту кожен охочий може долучитися до виробництва напоїв - від збирання фруктів та овочів до переробки, збуту і продажу. Відвідувачі музею мають можливість ознайомитися з продуктами, виготовленими в межах проекту.

Комахи дуже добре смакують. Чому ж їх досі немає у нашому щоденному раціоні? Адже аргументів на їхню користь чимало. Їх легко розводити, вони споживають значно менше їжі, ніж велика рогата худоба, вівці чи свині, не потребують великих пасовищ та не виділяють парникових газів.

В Азії підсмажені водяні клопи, скорпіони і таргани – популярні делікатеси до пива. А ще вони дуже корисні. Комахи, передусім личинки, є безцінним джерелом енергії та білків. Всього 100 грамів термітів містять 610 кілокалорій, а це значно більше, ніж є у шоколаді. До цього – 38 грамів білків та 46 грамів жирів.

У комахах міститься чимало ненасичених жирних кислот, заліза, жирів, мінералів та вітамінів, заохочує до поживних делікатесів Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO). У неї на меті – популяризувати споживання комах у всьому світі.

У багатьох країнах здавна живляться комахами - передусім у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Приміром, гусінь, яка живе на деревах мопане (на фото), вважається делікатесом на півдні Африки. Її вживають у їжу у вареному і смаженому вигляді.

У Європі та Америці жуками, черв’яками, кониками-стрибунцями та іншими комахами швидше гидують. Людей шокує саме припущення, що можна поласувати смаженими павуками-птахоїдами, яких так люблять у Камбоджі.

Ресторани інтернаціональної кухні для гурманів також пропонують спробувати "комашине меню". У Мексиці, наприклад, смакують черв’яками з соусом гуакамоле. Та й у Німеччині подекуди відкриваються ресторани, які подають страви із коників-стрибунців, борошняних хробаків та гусені. Щоправда, покуштувати їх зважуються тільки сміливі гурмани.

Світова фауна налічує близько тисячі їстівних комах. До них належать і бджоли. Вони є надзвичайно поживними, здоровими, багатими на протеїн та вітаміни і головне - смачними. Світ просто мусить відкрити їх для себе, зауважують у FAO.

У Німеччині раніше також часто споживали комах. До середини ХХ століття особливо популярним був суп із хрущів, смак якого нагадує крабовий суп. Окрім того, у кондитерських пропонували глазурованих хрущів. Комахи в шоколаді, кажуть, також надзвичайно смачні.

Собак у Німеччині не їдять, хіба що за винятком "холодного пса", відомого також як "холодна морда". Цей вершковий шоколадний торт - беззаперечний хіт на дитячих днях народженнях. Його буквально змітають зі столів, а готувати дуже просто: в форму для випічки замість коржів викладаєте печиво, зверху шоколадний крем, потім ще печиво і ще шоколадний крем. Потім - на кілька годин у холодильник.

Сама назва підказує, що цей зайчик - "фальшивий", несправжній. Насправді така страва є м'ясним рулетом із свинини або яловичини з цибулею, спеціями та яйцем. Тільки людині з багатою уявою такий наїдок може здатися зайцем. Ймовірно, рецепт виник у часи дефіциту їжі після Другої світової війни.

"Укус бджоли" - класика німецької здоби, яку випікають на деках. Фактично це дріжджове тісто з кремовою начинкою та хрусткими смаженими мигдалевими пластівцями зверху. Звідки походить назва? Подейкують, що два учні кондитера з містечка Андернах відбили напад мешканців сусіднього Лінца за допомогою вирою бджіл. На честь перемоги андернахці влаштували свято. Так і вигадали пиріг "укус бджоли".

Страва "Пів півня" також не відповідає своїй назві. Замість м'яса вам принесуть житню булочку з товстим шматком сиру Гауда та кількома кільцями цибулі. І не забудьте додати гірчицю. Назва цього популярного на берегах Рейну наїдку, ймовірно, виникла в давнину через непорозуміння між носіями різних німецьких діалектів.

Таким самим питомо кельнським наїдком, як "пів півня", є і "небо та земля": ця страва складається з яблучного мусу та картопляного пюре. А подається найчастіше зі смаженою цибулею та кров'янкою. В Рейнланді це - невід'ємна складова меню кожної броварні. Під "небом" у назві розуміють яблука, а "землею" - картоплю.

Існує багато версій появи цієї страви в швабському регіоні на півні Німеччини. Одна з них стверджує, що під час посту ченці вирішили змішати подрібнене м'ясо, шпинат й іншу зеленину та заповнили цим фаршем конвертики з пісного тіста. Взагалі-то під час посту забороняється їсти м'ясо, тому ченці й сховали його в тісті. Не дивно, що інша назва швабських вареників - "обдури Бога".

"Соус чиновника" традиційно подають до вареної картоплі чи картопляного пюре. Спершу він вважався вечерею бідноти, адже в минулому чиновники були переважно небагатими. Соус, що складається з бульйону, цибулі, спецій та м'ясного фаршу, був популярним у Східній Німеччині - в НДР.

Всередині м'який, ззовні - хрусткий. Для випічки під назвою "бідний лицар" вам потрібні черстві булочки, розмочені в суміші молока, цукру та яйця, а потім обсмажені в маслі та посипані цукром. Можливо, у Середньовіччя саме цим замість м'яса харчувалися бідні лицарі? Нині таким чином використовують залишки хлібу. Схожий рецепт є також в інших країнах. В Англії він має назву "бідні лицарі Віндзора".

Спагетті в морозиві? Ні, насправді йдеться про популярні солодощі, які можна замовити в кафе-морозиво в усій Німеччині: ванільне морозиво пропускають через спеціальний прес, зверху додають полуничний джем та посипають тертим білим шоколадом. Результат - солодка страва, яка справді дуже схожа на спагетті.