У Берліні можна купити пристойну однокімнатну квартиру, щоправда, на околиці, за 140 000 євро - якщо пощастить. Ну, а якщо проїхати від німецької столиці години півтори на південь, то за такі гроші можна придбати вже ціле село. Це дев'ять будинків на ділянці землі площею більше двох футбольних полів, оточеній лісом. Минулими вихідними село Альвіне у федеральній землі Бранденбург продали за 140 000 євро невідомому покупцеві з Берліна. Загалом в аукціоні брали участь близько 40 осіб, зокрема, навіть з Індії.

Розбагатіти новому господареві села навряд чи вдасться: зараз доходи від орендної плати становлять близько 16 тисяч євро на рік. Причому, деякі з 15 осіб, що живуть в цьому селі, взагалі нічого не платять: у такому жалюгідному стані перебувають їхні будинки. Село занепало після того, як закрилася місцева фабрика з виробництва торф'яних вугільних брикетів. Крім того, будинки - без центрального опалення, що в Німеччині сьогодні - рідкість навіть в сільській місцевості.

Болісний дисбаланс

Понад чверть століття минуло після падіння Берлінської стіни і возз'єднання Німеччини. Але навіть сьогодні ще відчуваються болючі наслідки розділу країни і панування соціалістичної економіки на сході Німеччини. Якщо в містах зростає і населення, і ціни на нерухомість, то в сільській місцевості спостерігається зворотна тенденція. Дисбаланс особливо гостро відчувається на колишньому комуністичному сході країни.

У 2015 році, за даними Федерального статистичного відомства, на території колишньої НДР - за винятком Берліна - проживали 12,5 мільйонів людей. Це на 2,3 мільйона менше, ніж у 1989-1990 роках, коли НДР перестала існувати. Експерти побоюються, що до 2030 року чисельність населення східних федеральних земель може впасти до 11 мільйонів.

Великі східнонімецькі міста - Лейпциг, Дрезден, Магдебург і Ерфурт - оговталися після відтоку населення. Тим часом, сільські громади продовжують втрачати своїх жителів: слідом за молоддю до великих міст їдуть і пенсіонери, які віддають перевагу більш комфортним умовам життя. У селі Альвіне, наприклад, немає магазинів та зупинки громадського транспорту.

Однак безлюдними стають не лише такі занепалі села, як Альвіне, а й цілком пристойні східнонімецькі міста. Мальовничий Адорф (населення 5 078 людей) в Саксонії на кордоні з Чехією, який у минулому славився виробництвом музичних інструментів, втратив більше 20 відсотків жителів з 2000 по 2015 роки. Населення Віттсток-Доссе у Мекленбурзі-Передній Померанії скоротилося з 18 000 жителів у 2004 році до нинішніх 15 000.

Інвестиції з урахуванням демографії

Влада не в змозі впоратися з демографічним виснаженням на сході Німеччини. У Віттсток-Доссе не допомогла ані реставрація історичного центру, ані зручне розташування містечка поблизу двох магістральних автострад.

Директор Інституту економічних досліджень зі східнонімецького міста Галле Райнт Е. Ґропп (Reint E. Gropp) переконаний, що Німеччині доведеться пожертвувати інфраструктурою у малонаселених районах країни. Інвестувати слід, вважає економіст, з урахуванням майбутніх потреб. Мовляв, який сенс, наприклад, будувати нову дорогу до села, в якому за десять років уже нікого не залишиться.

Бертольд Віґґер (Berthold Wigger), професор економіки з Технологічного інституту Карлсруе, наводить гіпотетичний приклад двох сусідніх сіл, які не шкодують коштів, щоб протистояти відтоку населення. Обидва селища підтримують в експлуатації плавальні басейни і вкладають гроші у створення нових комунальних послуг. "Але люди все одно їдуть. А бюджетні витрати зростають. У таких випадках дуже багато грошей витрачається на непотрібні речі", - заявив Бертольд Віґґер в інтерв'ю DW. Вчений вважає, що прийшов час відмовитися від принципу рівномірного розподілу коштів для інфраструктурних проектів і спонсорувати лише ті, які мають реальну можливість приносити довгострокові вигоди.

Внутрішньонімецька міграція, на його думку, є проявом нормальної еволюції німецького суспільства. Люди, за словами професора, завжди тягнуться туди, де щось відбувається, і щось завжди відбувається там, де є люди. "Немає нічого поганого в тому, що люди змінюють місце проживання, якщо у них є на те причини", - підкреслює експерт.