З наступного року Україна готова транспортувати російський газ до ЄС лише за європейськими правилами. Довгий час Москва хотіла працювати за старою схемою, але у вересні на газових переговорах у Брюсселі врешті-решт погодилася на європейські норми. Київ хоче впровадити європейське законодавство ще до кінця року. DW пояснює, що саме означає транзит газу за правилами ЄС.

Третій енергопакет проти монополій

Ринок природного газу за своєю природою тяжіє до монополії. Причина в тому, що є лише одна мережа газопроводів, якою газ транспортують. І хто цю газотранспортну систему контролює, має монополію, адже може вирішувати, якому постачальнику давати доступ до мережі та на яких умовах.

У пострадянських країнах і видобування, і продаж, і транспортування газу в підсумку виявилися зосередженими в одних руках державних компаній - "Нафтогазу" в Україні або "Газпрому" в Росії. Між ними і діє нинішній контракт на транзит газу, який було підписано 2009 року. Його підписанню передувала така звана "газова війна" між Україною та Росією, коли того самого 2009 року постачання блакитного палива було припинено не лише до України, але і територією України до ЄС.

Таке протистояння, наслідки якого відчули на собі й країни ЄС, спонукало Євросоюз, який виступає проти будь-яких монополій на газовому ринку, ухвалити Третій енергопакет, Мета цього набору директив та постанов полягає в подальшій лібералізації енергетичного та газового ринку, а також у посиленні прав споживачів. Зокрема, не допускається зосередження в одних руках транспортних мереж, виробництва енергоносіїв та їхнього збуту споживачам. Йдеться про так званий "анбандлінг".  

Окремий оператор газотранспортної системи

На практиці це виглядає так, що для управління мережею газопроводів створюють окремого оператора. Такий оператор газотранспортної системи, або TSO, має бути цілковито незалежним від підприємств, які газ видобувають або продають. І навіть якщо і оператор, і газові компанії належать одному власнику, наприклад державі, то Третій енергопакет висуває низку запобіжників, які мають гарантувати самостійність менеджменту TSO.

В Україні це виглядатиме так. "Нафтогаз" перебуває під управлінням українського уряду загалом. Натомість оператор ГТС, після його відокремлення, буде під управлінням виключно міністерства фінансів. Для забезпечення незалежності в законі України про відокремлення діяльності з транспортування газу, який набув чинності 17 листопада, прописали, що ні уряд, ні прем'єр не можуть контролювати, координувати чи призначати керівництво оператора. Більше того, закон забороняє будь-кому, зокрема й прем'єру, втручатися в те, як міністерство фінансів управляє корпоративними правами TSO.

Анбандлінг в останній момент

Виділення зі структури "Нафтогазу" оператора ГТС було передбачено ще законом про ринок природного газу від 2015 року. Утім, тривалий час анбандлінг був заблокований. Завершити його Україна не могла, оскільки транзитний контракт, який діє до кінця 2019 року, не передбачає іншого оператора ГТС, крім "Нафтогазу". І "Газпром" не погоджувався це змінювати.

Але Україна і не підготувала анбандлінг - через внутрішні суперечки в керівництві країни щодо його моделі. Процес зрушив з місця лише після зміни влади та призначення нового уряду в Україні. Вже у вересні кабмін ухвалив рішення щодо моделі анбандлінгу.

Вона полягає в тому, що зараз в структурі "Нафтогазу" створено ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (ОГТСУ), яке і виконує функції TSO. З 1 січня, після припинення чинного контракту на транзит, ОГТСУ продадуть підприємству "Магістральні газопроводи України", яке також є державним і було переведено під контроль мінфіну. Ціна продажу буде динамічною, з розстрочкою на 15 років. Вона залежатиме передусім від майбутнього транзиту газу Україною, адже якщо він продовжуватиметься у великих обсягах, то саме він буде головною статтею доходів ОГТСУ. Водночас з 1 січня держава, яка залишиться власником ГТС України, передасть цю систему в управління ОГТСУ на праві господарського відання.

Сертифікація незалежного оператора

Третій енергопакет ЄС передбачає, що про незалежність оператора можна говорити лише після його сертифікації. Її проводить національний регулятор - в Україні це Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). На початку жовтня ОГТСУ подало заявку на сертифікацію. 22 листопада регулятор планує розглянути питання лише про попередню сертифікацію.

Правила ЄС передбачають і зовнішній контроль: сертифікацію українського оператора ще має перевірити Секретаріат Енергетичного співтовариства у Відні. Анбандлінг цілковито відповідатиме європейським нормам лише тоді, коли Секретаріат Енергетичного співтовариства підтвердить рішення НКРЕКП.

Ні з Відня, ні з Брюсселя (а Єврокомісія бере неформальну участь у погодженні сертифікації) зауважень щодо анбандлінгу не звучало. У "Нафтогазі" передбачали, що Секретаріату Енергетичного співтовариства знадобляться півтора-два місяці на погодження. І це може створити проблему для України, адже російська сторона заявляла, що хоче підписувати контракт на транзит уже з цілковито сертифікованим оператором. Київ же не бачить потреби чекати та пропонував прописати в контракті положення, що документ набуде чинності після остаточної сертифікації.

Як працюватиме транзит за європейськими правилами?

Після того, як в Україні завершать анбандлінг, оператор ГТС пропонуватиме всім зацікавленим компаніям потужності для транспортування газу та не зможе нікому просто так відмовити. Тарифи також будуть однаковими для всіх, вони залежатимуть не від того, хоче бронювати потужності російський "Газпром" чи, наприклад, польська PGNiG, а від умов, передусім обсягів і тривалості прокачування газу. Тарифи встановлює не оператор, а регулятор.

Ще у вересні російські ЗМІ поширили твердження, що після впровадження європейських правил новий оператор ГТС України буде зобов'язаний виставляти на аукціон потужності і без підписання нового контракту з "Газпромом". У "Нафтогазі" таку інформацію спростували. У підсумку, після останнього раунду газових переговорів Україна-ЄС-Росіязаступник голови Єврокомісії Марош Шефчович розставив точки над "і". За його словами, без нової угоди між операторами ГТС України та Росії (так званий "interconnection agreement") неможливим буде ні довгостроковий транзит, ні короткострокове бронювання потужностей.