Встановлення контролю над центральними ЗМІ було серед найперших кроків під час анексії Криму Росією рік тому. Одразу ж після захоплення адміністративних будівель невідомими людьми під контроль російських військових перейшли Державна телерадіокомпанія "Крим" та Радіотелевізійний центр. Найпершою від ефіру була відключена телерадіокомпанія "Чорноморська", а за декілька днів й усі інші українські телеканали. На цих самих частотах негайно почали мовлення російські телеканали Росія-24, Звезда, НТВ, Рен-ТВ, Перший канал та інші.

ATR не перереєстрували

Після анексії Криму більше 200 засобів масової інформації на півострові перереєструвалися за російським законодавством. Серед ЗМІ, які не змогли отримати реєстрацію, опинився кримськотатарський телеканал ATR. Телеканал демонстрував незалежну від кримської "влади" позицію. Утім, жодних претензій щодо порушення законодавства з боку ATR контролюючі органи не озвучували. За словами заступника генерального директора каналу Лілії Буджурової, "Роскомнагляд" чотири рази відмовляв телеканалу в отриманні нової реєстрації, посилаючись на технічні причини. Без відповідної ліцензії за російським законодавством телекомпанії не мають права на мовлення.

"Останній рік для телеканалу був вкрай тяжким і проходив під егідою постійних обшуків у редакції. Ми розуміли, що все йде до того, що наше мовлення свідомо перервуть. Це було просто питанням часу. Напади на ATR відбуваються не через порушення каналом якихось норм російського законодавства. Про це говорить і те, що у мовленні було відмовлено й абсолютно аполітичним виданням (які входять у групу ATR – Ред.)", - зазначив у розмові з DW Ельдар Шабуров (ім’я змінене на прохання співрозмовника), який останні роки працює кореспондентом телеканалу ATR. За словами журналіста, співробітники ATR не поспішають здаватися і продовжують виходити на роботу щодня. "Тепер ми спрямуємо свою діяльність на виготовлення документальних фільмів, на які завжди бракувало часу", - розповідає Шабуров. Водночас провладний кримськотатарський рух "Къырым" заявляє про бажання створити свою суспільну телерадіокомпанію, яка "відповідатиме потребам кримськотатарського народу".

Незалежна журналістика стала небезпечною

Разом з перехідним етапом для ЗМІ у Криму завершився й етап існування, хоч і в надзвичайно складних умовах, але незалежної та об’єктивної журналістики. Тепер всі журналісти, які не отримали дозволу фактично опинилися поза законом. Прослуховування телефонів, ведення "чорних списків ФСБ", переслідування та обшуки, доноси, публікації під псевдонімами та переховування – це та реальність у Криму, в якій зараз залишились журналісти, що не дотримуються провладних поглядів.

Робота незалежних журналістів на півострові стала небезпечною. Лише за перші місяці після так званого референдуму про приєднання Криму до Росії з березня по червень 2014 року було зафіксовано понад 100 випадків нападів на працівників ЗМІ. Про це свідчать дані моніторингу свободи слова, який проводив київський Інститут масової інформації у червні 2014 року. Натомість самопроголошений уряд Криму заявляє тільки про один такий випадок. За свідченнями місцевих журналістів, з якими вдалося поспілкуватися DW, єдиною категорією медійників, які зараз почувають себе комфортно під час роботи на території півострова є представники лояльних до нової влади та російських ЗМІ. Більшості інших довелося залишити півострів.

Вимушена втеча

Сергій Мокрушин 10 років пропрацював журналістом у Криму. Останні роки роботи були присвячені саме розслідувальній журналістиці. Мокрушин розповідає, що Центр журналістських розслідувань, де він працював, був захоплений одним з найперших у Сімферополі. Колектив оголосили "зрадниками та агентами Державного департаменту США", через що частина редакції була змушена виїхати до Києва, звідки продовжує свою роботу. У березні 2015 року на одну з журналісток Центру було відкрито кримінальну справу за підозрою у заклику до екстремізму. Ця справа супроводжувалась обшуками та допитами співробітниками ФСБ інших журналістів видання. "Я багато років займався розслідуваннями розкрадання бюджетних грошей на державних закупівлях. Такі матеріали завжди були незручними для влади. Після зміни прапорів, чиновники залишились ті самі та й підхід до влади не змінився. Але тепер такого фаху як журналістика просто не існує в Криму. Зараз можна говорити про владу або добре, або нічого", - розповідає Сергій.

Переїзди цілими редакціями до материкової частини України з Криму стали вже буденною справою. За рік до Києва чи до Львова виїхали редакції інтернет-видань "События Крыма" та BlackSeaNews, телерадіокомпанії "Чорноморська", деяких радіостанцій та цілі групи незалежних журналістів. Враховуючи відмову "Роскомнагляду" у реєстрації низці кримськотатарських видань, деякі з них першого квітня оголосили про тимчасовий переїзд до Києва. Одним з таких видань стала інформаційна агенція QHA ("Кримські Новини").

Залишилася лише пропаганда

З подібними проблемами стикаються не лише телевізійники. На даний момент у звичному форматі не залишилось жодної радіостанції, яку кримчани могли слухати до 2014 року. А друкована україномовна преса перестала завозитись на півострів приблизно рік тому. Жодних проблем ані з перереєстрацією, ані з доступом до інформації не мають тільки державні або продержавні видання, нарікають журналісти. Найбільші наклади на півострові наразі мають "Крымские известия", яка є офіційним рупором "Держради Криму", а також провладна "Крымская правда".

На думку виконавчого директора Інституту масової інформації Оксани Романюк, журналісти цих видань нехтують професійною етикою, розповсюджуючи пропагандистські публікації. "Це яскравий інструмент інформаційної війни з культивацією позитивного образу РФ та проросійських сепаратистів", - зазначила Романюк у розмові з DW, коментуючи ситуацію на прикладі однієї з публікацій "Кримської правди", в який на адресу українських політиків вживається груба лайка, а бойовики на Донбасі постають героями.