Після катастрофи на атомній електростанції «Фукусіма», японці з недовірою ставляться як до інформації власників АЕС, так і до офіційної влади. Японців довго намагалися переконати в тому, що за межами 30-кілометрової зони навколо місця аварії їм не загрожує небезпека зараження радіоактивними елементами.

Невидима небезпека

Недовіру японців можна зрозуміти. Наприклад, у невеликому селищі Іітате з населенням у шість тисяч жителів рівень радіації сильно перевищує допустимий рівень, хоча воно віддалене від «Фукусіми» на 45 кілометрів. Жителям про це повідомили лише через два місяці після трагедії.

Після 11 березня 2011 року, коли внаслідок землетрусу та цунамі «Фукусіма» вийшла з ладу, радіоактивне зараження було нерівномірним. Висока радіоактивність була зафіксована також у районах, розташованих далеко від місця катастрофи. Щоб зрозуміти ступінь нерівномірності розподілу зараження, достатньо було виміряти рівень радіації, приміром з двох боків однієї вулиці – результати радіоактивного випромінювання могли сильно відрізнятися.

«Кризовий штаб» Safecast

Майже одразу після катастрофи декілька науковців зібралися разом, щоб з’ясувати рівень радіоактивного зараження. До цієї ініціативи швидко долучилося багато однодумців з інших країн, вони організовували регулярні інтернет-конференції. Фахівці влаштували так званий «кризовий штаб», який називається Safecast.

До проекту приєдналися виробники високоточних вимірювальних приладів, у тому числі лічильників Гейгера. Учасники проекту займаються розробкою інтерактивної карти з даними про рівень радіаційного забруднення в Японії. Вони завдячують успіхом простим японцям, які власноруч вимірювали рівень радіації в тих чи інших місцях, а потім викладали в інтернеті отримані дані за допомогою сервісу Google-map.

Лічильник Гейгера для побуту

Ще з самого початку автори проекту хотіли розв'язати одну важливу проблему: як забезпечити всіх учасників належними пристроями. У квітні 2011 року вони почали розробку зручного у використанні лічильника Гейгера з чутливим датчиком, який отримав назву bGeigіe. Щоб уникнути помилок, всі вимірювання стали проводити паралельно за допомогою двох пристроїв.

Таким чином лише в Токіо, віддаленому від Фукусіми майже на 260 кілометрів, активісти Safecast знайшли близько двадцяти місць, де концентрація радіоактивного цезію в пробах ґрунту була небезпечною для здоров’я. Аналогічних систематичних вимірювань радіоактивної зараженості влада Японії досі не проводила. Вона здійснювала лише вимірювання рівня забруднення повітря.

Радіація на відстані сотень кілометрів

Відмінності в підходах можна легко пояснити. Річ у тім, що влада аналізує повітря на висоті десять метрів від землі. Офіційні вимірювання проводять лише в одному місці певного населеного пункту, потім ці дані вважаються дійсними для всієї місцевості. Тоді як Safecast робить заміри на висоті півтора метри – саме на цьому рівні людина дихає. До того ж, учасники проекту проводять заміри у значно більшій кількості районів, що дозволяє досягти точніших результатів.

Цезій-137 та цезій-134 – ключові радіоактивні елементи, які вдалося віднайти активістам Safecast. Обидва елементи представляють загрозу для життя людини. Небезпечними вони стають тоді, коли разом із повітрям або їжею потрапляють до організму людини. Інші небезпечні радіоактивні елементи, такі як ізотопи плутонію, стронцію та іридію активісти Safecast не знайшли. Представники інших організацій після аварії на «Фукусімі» знаходили їх, проте у невеликих кількостях.

Автори: Фабіан Шмідт / Наталія Мар'янчик
Редактор: Христина Ніколайчук