Примирення між суспільними групами та державами є провідним європейським проектом сучасності. Зокрема примирення між Німеччиною та Францією стало основою для створення Європейського Союзу. А примирення між Німеччиною і Польщею ознаменувало завершення "холодної війни", сказав у своєму виступі на конференції "Примирення в Україні і майбутнє Європи" професор соціології Джорджтаунського університету Хосе Касанова.

Примирення між двома історично недружніми державами є виключно європейською концепцією і не має прецедентів у світі, доповнив у своїй доповіді професор Українського католицького університету Ярослав Грицак. "Можна згадати про спроби японсько-корейського чи японсько-китайського примирення: такі спроби є, але примирення немає", - зазначив історик.

Сусідів не обирають

Більшість промовців наголошували на тому, що нинішня війна в Україні є не лише "кричущим порушенням" гельсінських та цілої низки міжнародних угод, а й спробою відірвати Україну від Європи. Один з учасників конференції, екс-міністр економіки Павло Шеремета в інтерв'ю DW сказав, що тільки успіх українських реформ зможе довести вірність вибору українського суспільства на користь верховенства права, демократії та дотримання прав людини. "Росія - це наш сусід навічно. Рано, чи пізно, з нею буде потрібно вибудовувати взаємини", -зазначив Шеремета.

У свою чергу, екс-посол України в ЄС Роман Шпек зазначив у розмові з DW, що примирення слід шукати "звертаючись до сердець, а не тільки до зброї". "Ми маємо думати про прощення та примирення не тому, що ми слабкі проти теперішнього агресора, а через те, що ми любимо свій народ і переживаємо про нашу незалежність", - сказав Шпек. Він закликав запозичити та "експортувати на схід" європейський досвід міждержавного примирення.

Заради майбутнього

Однією з найважливіших цілей українсько-російського примирення є закладення підвалин на майбутнє, щоби подібні війни вже ніколи не повторилися, наголосив під час дискусії на конференції посол ЄС в Україні Ян Томбінський. Він вважає, що передумовами для початку цього процесу має стати "створення мови примирення". Далі, як вважає європейський дипломат, потрібен час і постійний діалог і обмін думками зі сепаратистами та російською стороною.

Але чи можна сподіватися на це в той час, як всередині Росії щораз більшу популярність набувають тези про неготовність російського суспільства до демократії, необхідність "твердої руки" у владі та фактичній відмові від цивілізаційного вектору розвитку європейських держав? "Нам всім слід визнати, що всі ми різні. Можна мати різні погляди і різний світогляд, але прагнути досягти мирного вирішення і діяти спільного мирного майбутнього", - сказав Ян Томбінський.

Церковна місія

Головною передумовою для міждержавного українсько-російського примирення має стати примирення всередині українського суспільства, наголошували учасники конференції. Зокрема, Хосе Касанова нагадав, що німецько-французькому примиренню передувало примирення в німецькому суспільстві між католиками та протестантами, що призвело до створення партії Християнсько-демократичний союз.

На думку Ярослава Грицака, сподівання на прискорення українсько-російського примирення дає провал "Російської весни" та проекту "Новоросія". "Але з іншого боку, примирення обтяжує конфлікт між суспільством всередині України, який проліг не по Дніпру, а між Дніпропетровською та Донецькою областями", - заявив Грицак. Провідну роль в подоланні цих суперечностей, на його думку, мають відіграти релігійні організації.

Предстоятель Української Греко-католицької церкви (УГКЦ) Святослав Шевчук пошкодував з того приводу, що церковники всіх конфесій та релігій, які були дуже активні під час Майдану, тепер демонструють "затихання голосу церков" стосовно суспільних процесів. На його думку, зараз виникла небезпека для релігійного миру в Україні. "Учора наші опоненти не змогли поділити Україну за мовною ознакою, тож сьогодні намагаються зробити це на релігійному ґрунті", -заявив голова УГКЦ.