Німецьке князівство Саксонія, кінець 15-го століття. Часи відважних лицарів у блискучих обладунках в останньому розквіті. У замку Рохліц підростає молодий принц Фрідріх Саксонський. Pазом з іншими дворянами юнака вчать військовій справі, етикету, мистецтву полювання. Загалом розклад - доволі напружений. Однак, час лишається й для дурниць. Майбутні лицарі пообмальовували стіни у вітальні: лицарський поєдинок, гігантська гармата, замки та голий король (!).

Хто був настільки сміливим?

Реставраторам вдалося відновити унікальні настінні малюнки. Тепер музей вперше виставляє ці своєрідні середньовічні комікси. Науковці майже не сумніваються в тому, що це справа рук принців із саксонського княжого роду Веттінів. "Ймовірно ці малюнки виникли в другій половині 15-го століття, коли в замку Рохліц виховувались два покоління принців Веттінів", - говорить музеєзнавець Франк Шмідт.

Крім того, малюнки виявили в колишніх житлових кімнатах молодих принців: "Навряд чи можливо, щоб хтось насмілився просто так зайти туди та ще й набрався нахабства розмальовувати стіни". У 1450-х роках тут жили Ернст і Альбрехт фон Веттін, у 1470-х роках - їхній нащадок Фрідріх, який пізніше в історії постане як Фрідріх Мудрий. Тож про що розповідають ці оповиті таємницею комікси?

Більшість мотивів присвячені військовому життю. "Тут багато кінних і озброєних вояків", - продовжує Франк Шмідт. Зброя на першому місці. Намальована на стіні велетенська гармата на той час була однією з найбільш сучасних. Комікси доводили також, що й лицарські турніри викликали спортивний інтерес і сильне захоплення. Свідченням цьому є зображення лицарів зі списами. Завдання полягало в тому, аби списом збити суперника з коня. Аби мати успіх, доводилось серйозно тренуватися.

"Високе мистецтво вбивати"

Майбутні лицарі починали свої тренування з шести або семи років: верхова їзда, фітнес, вправи на концентрацію. Військова муштра була на той час буденною справою. "Приміром, молодого лицаря у важкезних обладунках могли примусити впродовж цілого дня залазити й злазити з прив'язаного у дворі коня", - розповідає Ян Койп. Він викладає історію Середньовіччя в мюнстерському університеті й цього року видав нову книгу про лицарів. Після багатьох років навчання юний лицар ішов у світ і на полі бою відточував "високе мистецтво вбивати".

Водночас лицарі вважали себе зовсім не якимись вбивчими найманцями, а передусім своєрідною елітою з власним лицарським кодексом. Вони відстоювали спільні цінності, боролися проти "невірних", тобто нехристиян, захищали вдів та сиріт. У Середньовіччя лицарі започаткували свою власну культуру, яку потім підтримували в князівських дворах Європи. "Придворний лицар був сповнений християнських цінностей, він був хоробрим та скромним, - говорить Ян Койп. - Але водночас він прагнув жіночої любові".

Танці, поезія, вишукані манери

Кохання означало для лицаря стримувати своє власне бажання. Жінку він вшановував на відстані. Лицар мав бути всебічно обдарованим: він вражав умінням танцювати, співати та вишуканими манерами за столом, пояснює Койп. Стати лицарем міг далеко не кожен, адже для цього потрібні були величезні гроші, які мали хіба що представники дворянського прошарку. Важкі обладунки, спис, меч, кінь коштували тоді як кілька ферм.

Таким чином середньовічні лицарі представляли собою невелику еліту, яка могла собі дозволити вести лицарське життя. Проте у військовому відношенні лицарі чим далі, тим більше втрачали своє значення. "Починаючи від 13 століття, обладунки були просто занадто важкими", - розповідає Койп. Одна кольчуга важила від 12 до 13 кілограмів. У битвах деяких лицарів просто полишали сили, а дехто отримував навіть тепловий удар, не витримавши спеку під обладунками.

Занепад лицарства

Крім того, лицарям було дедалі складніше протистояти на полі бою новим видам зброї. Також в економічному та соціальному сенсі вони опинялися в ізоляції. Фінансово лицарі продовжували забезпечувати себе за допомогою передусім своїх земельних володінь, водночас інші почали заробляти великі гроші в містах. Залишалася жити лише культурні компоненти лицарства.

Востаннє лицарство спробувало повстати проти занепаду якраз у той час, коли молоді принци Веттіни розмальовували стіни в замку Рохлітц. Після лицарського навчання вони правили князівством Саксонія й особисто брали участь у різних військових походах. А Фрідріх Мудрий навіть сприяв розквіту нової епохи: він захищав реформатора Мартіна Лютера. Цей монах дав поштовх оновленню і врешті-решт розколу західної церкви, що, в свою чергу, призвело до радикальних суспільних перетворень в усій Європі. Середньовічний лицарський стиль життя без страху та осуду остаточно пішов в історію.