В середині березня 2014 року в "літаючому госпіталі" Бундесверу на лікування до Німеччини вивезли з Києва 24 поранених на Майдані. З відповідним проханням до посольства ФРН в Україні звернулась Верховна Рада. Витрати взяв на себе Бундесвер, міністерство закордонних справ ФРН, а також подружжя Олени та Віктора Пінчуків.

Постраждалих спочатку доставили в Берлін, а потім розподілили по різних спеціалізованих лікарнях. 16 поранених відправили в три німецькі військові госпіталі - в Кобленці, Ульмі і Берліні. Четверо з них вже виписали, деякі інші йдуть на поправку і теж незабаром зможуть повернутися додому, а важкі пацієнти залишаться в стаціонарах від шести тижнів до кількох місяців.

Решту, в тому числі шістьох тяжкопоранених, лікують в цивільних берлінських клініках Charité і Vivantes. "Для Німеччини це справа честі - надати в складній ситуації допомогу без бюрократичних формальностей, - заявив керівник Charité професор Карл-Макс Айнгойпль.

Пацієнт з Charité

Один з пацієнтів Charité сподівається вже найближчими днями повернутися до рідного Києва. Пенсіонер, колишній будівельник Іван Бубляс з перших днів був учасником мирних демонстрацій на Майдані, разом зі своїми дітьми. А їх у нього шестеро, всі студенти, старша дочка - аспірантка.

"Я не був на барикадах, ніколи не брав в руки ні зброї, ні палиць, - розповів він в інтерв'ю DW. - Я віруючий християнин, і віра не дозволяє мені вдаватися до насильства. Швидше, вимагає підставляти ліву щоку, коли б'ють по правій".

Поранило його 18 лютого, коли демонстранти рушили до Верховної Ради, а співробітники правоохоронних органів перекрили їм дорогу КАМАЗами на перехресті Шовковичної та Інститутської вулиць. Ситуація загострилася, і, каже Іван Бубляс, "в нас стріляли спочатку гумовими кулями, потім їх замінили на бойові, а "беркутівці" почали з даху кидати в натовп гранати. От і мені в голову попало, хоча точно не знаю, чим саме, але чимось важким".

У Івана, окрім сильної контузії, пошкоджено ліве око. Першу медичну допомогу йому надали в Києві, а операцію із заміни кришталика зробили в Берліні. У Charité він пробув п'ять днів, але летіти додому лікарі ще не дозволяють, треба ходити на післяопераційні процедури. Тому ось уже два тижні Іван живе в німецькій столиці у берлінських волонтерів-єромайданівців.

Берлінські волонтери

Олена Волкова із Запоріжжя та киянин Геннадій Дрозденко навчаються в Берліні. Геннадій пише докторську дисертацію, Олена - студентка. "Ми піклуємося про українських поранених, яких тут лікують, - розповів Геннадій кореспонденту DW. - Допомагаємо з перекладом, з різними дрібницями, приносимо телефонні картки, щоб вони могли додому дзвонити, щось почитати або музику послухати. Деяким просто бракує спілкування, вони ж далеко від дому".

Є в Charité і кілька поранених бійців внутрішніх військ, але волонтерам байдуже по який бік барикад були їхні підопічні. Нормально спілкуються поранені і між собою. Іван Бубляс розповів, що з ним в палаті лежали два, як він висловився, "вевешника", з якими він познайомився ще в автобусі, коли їх везли з аеропорту в лікарню. "У мене з ними не було ніяких конфліктів, - сказав він. - Адже ми всі постраждали, нас зіштовхнули не з нашої вини".

В госпіталі Бундесверу

А ось завідувач хірургічним відділенням берлінського госпіталю Бундесверу полковник медичної служби професор Кристіан Віллі навіть не знає професії своїх чотирьох українських пацієнтів. Вони всі для нього - просто поранені, які потребують кваліфікованої допомоги.

Відповідаючи на питання DW, він лаконічно розповів, що це чоловіки віком від 29 до 41 року з різними пораненнями, в тому числі вогнепальними, а також опіками середньої тяжкості. У одного з пацієнтів ампутована нога. У госпіталі їх прооперували, очистили м'які тканини, видалили заражені кістки, скріпили переломи.

Двоє йдуть на поправку і в кінці тижня можуть бути виписані. Один з них - 40-річний Віктор Чуприна. Йому на Майдані обпекло ноги нижче колін. "Хтось кинув пляшку із запальною сумішшю, - розповів він в інтерв'ю DW, - у мене штани зайнялися, почав гасити, а вони не гаснуть. Попросив допомогти, впав, мені їх загасили".

У Києві йому надали першу медичну допомогу, він сам вдома робив перев'язки, але потім рани почали гноїтися. У госпіталі Бундесверу йому зробили операції з пересадки шкіри, рани загоюються. У лікарні Віктору подобається. "Ось це європейський рівень охорони здоров'я, - говорить він, - а годують як у ресторані. За борщем не сумую".

Двоє інших поранених на Майдані залишаться в госпіталі, мабуть, на кілька місяців. За словами професора Віллі, стан у них "стабільний, причому, і з фізичної, і з психологічної точок зору". Пацієнту з ампутованою ногою госпіталь збирається замовити сучасний протез. Коштує такий протез, повідомив Крістіан Віллі, від 35 до 60 тисяч євро. "Загальна ж сума для лікування цих чотирьох пацієнтів може скласти близько 150 тисяч євро", - сказав професор.

Чотири активісти розміщені в окремих палатах, хоча лікарі знають, що іноземні пацієнти, які не знають німецької мови, люблять залишатися в групі. Але в даному випадку їх довелося ізолювати, щоб запобігти поширенню інфекції. І лікарі, і медсестри, і відвідувачі заходять до них в палати в спеціальних одноразових захисних халатах, ковпаках, гумових рукавичках і з масками на обличчі.