Віруси потрапляють в організми людей і тварин та використовують їх для своїх цілей. Нерідко віруси в клітинах розмножуються та знищують їх. Якби існували віруси, які б потрапляли не в здорові клітини, а лише у ракові, невиліковну хворобу можна було б подолати.

«У принципі, ми працюємо з часткою вірусу. Ми хочемо її змінити так, щоб цей вірус цілеспрямовано атакував ракові клітини», - каже студентка Ганна Ваґнер.

Віруси, про які вона говорить, нешкідливі. Їх уже зараз застосовують у медицині в генній терапії. У боротьбі з раком їх теж уже намагалися випробовувати. Студенти проаналізували ці досліди та спираються на них у своєму власному дослідженні. З одного боку, це допомогло їм, але з іншого – майбутнім науковцям довелося придумати щось своє, що було б новим для галузі синтетичної біології.

Біоконструктор для подальших досліджень

«Досягнення інших треба розвивати далі, - каже ще один учасник проекту Фолькер Морат. – Треба просто комбінувати різні компоненти. Саме це ми і намагаємося робити. Ми хочемо створити такий собі «набір», яким би могли користуватися інші вчені й розвивати тему далі».

Під словом «набір» Фолькер Морат має на увазі такий собі «біоконструктор», що складається з готових елементів. Замість того, щоб виробляти їх самим, науковці користуються вже готовими частками. Отже, результатами роботи фрайбурзьких студентів справді можуть скористатися інші науковці. Для студентів це особливо важливо.

«Інших шансів у студентів немає, - каже Беате Кауфманн, ще одна учасниця робочої групи. - Звичайно, існує практика, але працювати над власним проектом – це щось нове. Це непросто, й тому від цього отримуєш величезне задоволення».

Престижна нагорода від МІТ

Беате Кауфманн та інші студенти з Фрайбурга не були певні, що зможуть досягти поставленої мети. Робота з вірусами має свої підводні камені, каже Фолькер Морат.

«Як правило, бажаючих працювати з вірусовими геномами та змінювати їх не так багато. По-перше, - розповідає студент, - вони дуже маленькі та дуже стиснуті, тому все має бути чітко продумано. Ми намагалися надати цьому геномові 20 мутацій». За словами Мората, існувала небезпека руйнування вірусу. Тоді проект би провалився.

Але створені в лабораторіях віруси виявилися живучими. Вони розпізнають клітини раку та проникають у них. Отже, основні компоненти «вірусного набору» можна застосовувати для подальших досліджень. За це фрайбурзьких студентів нагородили особливим призом у рамках цьогорічного конкурсу iGEM, який проводить престижний Массачусетський технологічний інститут у США (МІТ). Але німці не хочуть відпочивати на лаврах і збираються працювати далі.

Автор: Міхаель Ланґе / Роман Гончаренко
Редактор: Євген Тейзе