У неділю, 18 березня, в Німеччині відбуваються вибори федерального президента. Хто ним стане, визначають Федеральні збори, які зазвичай відбуваються раз на п’ять років.

Процедура Федеральних зборів

До складу Федеральних зборів входять 620 членів Бундестагу і така сама кількість делегатів, що обираються земельними парламентами за пропорційним списком, тобто президента обиратимуть 1240 голосами.

У виборах беруть участь сотні політиків і громадських діячів з усіх куточків Німеччини, наприклад 61-річний Кай Юлій Цезар, який є членом Бундестагу від партії ХДС і який так само, як його батько та син, названий на честь римського імператора. Серед політиків, які представлятимуть земельні уряди на виборах, є також і дуже молоді. Наприклад, 32-річний Мартин Деліус. Він є представником Партії піратів у Берліні з 2011 року і має посаду в земельному уряді Берліна, де він відстоює свободу в інтернеті та різні права громадян.

За президента голосують знаменитості

За часів Віллі Брандта лауреат Нобелівської премії з літератури Ґюнтер Ґрасс публічно підтримав на виборах Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН) і пізніше, у 1982 році, став її членом. З тих пір з’явилася традиція "прикрашати" партії відомими художниками, акторами та спортсменами. Ця тенденція є також актуальною і для Федеральних зборів.

Наприклад, Сента Берґер, представниця Федеральних зборів від баварської СДПН, була відомою акторкою у 1960-1970-х роках і є володаркою численних міжнародних премій. Вона знімалась разом з такими голлівудськими легендами, як Кірк Дуглас чи Френк Синатра. Сента Берґер ніколи не приховувала своєї прихильності до соціал-демократів.

Представники ХДС у Північному Рейні-Вестфалії надсилають на вибори найвідомішу німецьку феміністку Аліс Шварцер, засновницю та головну редакторку німецького феміністичного журналу EMMA. Аліс Шварцер має зовсім не консервативні погляди: наприклад, виборює право жінок на аборти. Також завдяки цій жінці у 1976 році в Німеччині було змінено шлюбний закон. До того жінки мали просити у своїх чоловіків дозволу працювати, коли вони того хотіли.

Серед виборців партії Анґели Меркель – Франк Ельстнер, Фрида Шпринґер та Отто Регаґель. Ельстнер – колишній телеведучий найбільш успішного шоу Європи "Wetten, dass…", яке виходить на телеканалі ZDF з 1981 року. Регаґель – один з найвідоміших футбольних тренерів Німеччини. Саме під його началом греки виграли чемпіонат Європи 2004 року. Ельстнер та Регаґель обиратимуть майбутнього президента Німеччини, разом із вдовою німецького видавця Акселя Шпринґера Фридою.

Видним представником Партії зелених є Зьонке Вортманн – відомий кінорежисер, сценарист та продюсер. Протягом останніх років він зняв декілька фільмів, які зібрали у Німеччині мільйонну аудиторію.

Ґауку немає альтернативи

Цього разу особа переможця визначена заздалегідь, ним стане колишній східнонімецький пастор та дисидент, а також екс-керівник відомства з опрацювання архівів "Штазі" - 72-річний Йоахiм Ґаук. Вперше німецькі партії настільки одностайно підтримують обрання президентом однієї особи. За Ґаука збираються віддати голоси ХДС, ХСС, ВДП, СДПН та Зелені у повному складі.

Лише колишні комуністи (Ліві) та ультраправі (Націонал-демократична партія) вирішили його не підтримати й висунули власних кандидатів - Беате Кларсфельд та Олафа Розе. 73-річна Беате Кларсфельд відома як публіцист та активна переслідувачка нацистів у повоєнний час. 54-річний Олаф Розе - історик, який сам себе називає "консервтивним, але не вузьколобим патріотом", та виступає радше як євроскептик.

Антипод Вульффа

Йоахім Ґаук сприймається як антипод попереднього президента. Родом майбутній президент зі Східної Німеччини, родина зазнала комуністичних репресій, батька заслали до Сибіру. Ґаук отримав освіту священика і багато років керував громадою лютеранської церкви, він був затятим критиком комуністичного режиму. Після ліквідації Німецької Демократичної Республіки Ґаук очолив відомство з опрацювання архівів німецької спецслужби "Штазі".

Ґаук вже брав участь у президентських виборах 2010 року, але програв їх Кристіану Вульффу, якого тоді підтримувала канцлер Анґела Меркель. Після відставки Вульффа 17 лютого цього року через розпочате проти нього антикорупційне розслідування політичні лідери блискавично, упродовж двох днів, домовились про його наступника.

Моральність - у політику

Для більшості німців Ґаук уособлює високу моральність, і, як сподіваються громадяни, він має повернути довіру до політики після корупційних скандалів та фінансових криз. За колишнім східнонімецьким дисидентом закріпився імідж борця й реформатора, а отже, він не цуратиметься дискусій на гострі суспільно-політичні теми, вважають оглядачі.

Процедура виборів повинна завершитись за дві-три години. А вже у понеділок, 19 березня, новий президент розпочне виконання своїх посадових обов'язків. Напередодні виборчого вікенду Ґаук закликав німців до оптимізму та сміливості. Реагуючи на критику, пов'язану з відсутністю у нього чіткої позиції у питанні соціальної справедливості, Ґаук наголосив, що ніколи "не прагнув стати загальним улюбленцем, не боявся наражатись на конфлікти і завжди називав речі своїми іменами".

Автори: Захар Бутирський, Наталя Мар'янчик
Редактор: Тетяна Бондаренко