Річний обіг глобальної корупції сягає 1 трильйону доларів. Саме таку цифру у своєму виступі озвучив директор Департаменту програм глобального державного управління при Світовому банку Даніель Кауфман. Ще один учасник конференції, у минулому заступник директора-розпорядника МВФ, а нині голова Національного банку Ізраїлю Стенлі Фішер наголосив, що збереження корупції у державах пострадянського простору слід пов’язувати зі спадком, здобутим від радянської адміністративної системи. Україна в цьому сенсі не є винятком. Фішер пригадав, як 16 років тому, коли Світовий банк розпочинав свою діяльність у Києві, його співробітники уперше відчули на собі масштаби цього явища:

"Місія Світового банку як раз шукала приміщення для відкриття офісу в Києві. По допомогу вони звернулися до заступника міністра будівництва. Урядовець погодився допомогти, але попрохав "віддячити" за люб’язність переказом 20 тисяч доларів на його банківський рахунок у Відні. Співробітники місії відповіли, що для Світового банку це неприйнятно. Відтоді ми зрозуміли, як працює вся система в Україні".

Даніеля Кауфмана часто називають «Доктор анти-корупція». 1991 року він очолив першу місію Світового банку в Україні, якою керував чотири роки. Але й сьогодні, у ролі провідного аналітика цього інституту, він активно досліджує, як в Україні борються з корупцією, і вважає, що за 16 років Київ міг би досягти більшого поступу. Опитування засвідчують, що 67 відсотків громадян України переконані, що органи влади всіх рівнів несумлінно борються з корупцією, а кожен десятий українець вважає, що корупцію практично неможливо викорінити. Кауфмана впевнений, що це не зовсім так:

"На основі наших досліджень ми відкидаємо міф про песимізм, який використовують як виправдання неефективній боротьбі з корупцією.. Часто доводиться чути, що причини корупції криються в історії країни і спадщині минулого. Всі ці фактори дуже важливі, але жоден з них не є визначальним. Я можу навести приклад Чилі або інших країн зі схожим минулим - Україну та Польщу. Ці країни пішли різними шляхами розвитку".

На разі, зазначає Даніель Кауфман, мотивація українських посадовців до здійснення антикорупційних заходів залишається слабкою. А в цьому питанні саме політична воля має велике значення. Там, де в корупції глибоке коріння, влада має усвідомити, що забезпечення національного добробуту неможливе без створення здорової системи управління. Це також означає, що керівники мають визнати необхідність спільної конструктивної роботи. Дослідження Світового банку виявили, що країни, які беруть на себе зобов'язання і вживають рішучих заходів протидії корупції можуть відносно швидко досягти суттєвого прогресу:

"Нереалістично думати, що за одну ніч країна з проблемами корупції може перетворитися на успішну державну модель за прикладом Данії, Нової Зеландії чи Фінляндії. Але дивлячись на поступ багатьох країн, можна сказати, що коли є політична воля до проведення реформ і злагодженість дій усіх гілок влади, судової системи, громадянського суспільства та приватного сектору - можна досягти справжнього прогресу впродовж десятиліття".

У своєму виступі Даніель Кауфман заторкнув і тему корупції всередині Світового банку. Інститут, який видає «штрафні очки» іншим, викриваючи чужу корумпованість, нещодавно спіткав гучний корупційний скандал. Його голова Пол Вулфовіца змушений був піти у відставку через зловживання службовим становищем. Втім, Даніель Кауфман не схильний драматизувати цю історію й робить такий висновок:

"Інститут такого глобального рівня сам має дотримуватися тих стандартів, які проповідує, якщо хоче користуватися довірою у світі. Урок, який ми з цього засвоїли: ступінь надійності визначається не відсутністю скандалів чи фактів корупції (це може трапитися будь-де), а здатністю визнати провал, зробити висновки з кризи й провести реформи".