Те, що інвалідам в Україні живеться нелегко, Ірина Саранча знає дуже добре. В дитинстві їй поставили страшний діагноз ДЦП - дитячий церебральний параліч. Незважаючи на це, Ірина активно піклується про інвалідів Вінниці. 34-річна жінка - голова правління недержавної організації "Паросток", яка допомагає молоді з порушенням опорно-рухового апарату та людям з інтелектуальною недостатністю.

Вінницький "Паросток" - одна із одинадцяти організацій, що отримала фінансову допомогу від німецького посольства Києва. За три роки на різноманітні українські проекти виділили 125 тисяч євро. Метою таких проектів має бути, наприклад, вдосконалення інфраструктури в організаціях для інвалідів. На підтримку ФРН можуть також розраховувати дитячі будинки, соціальні центри, дитячі садки та діти з малозабезпечених сімей. Розмір однаразової фінансової допомоги не може перевищувати 20 тисяч євро, а сама організація повинна вкласти в проект і власні кошти.

Чітка концепція вітається

За словами Петера Віста, співробітника економічного відділу посольства Німеччини в Україні, хороші шанси отримати фінансову допомогу мають ті організації, які надали чітку концепцію проекту, де визначені конкретні обов'язки співробітників та термін виконання робіт. "Такі проекти повинні, наприклад, поліпшувати умови життя людей з обмеженими можливостями", - говорить Петер Віст в інтерв’ю DW.

Як "Паросток" - перша організація у Вінниці, яку створили люди з інвалідністю та їхні батьки. Співробітники "Паростку" надають соціальні та юридичні консультації молоді з інвалідністю, допомагають їм отримати освіту та знайти роботу. За словами Ірини Саранчі, при організації працюють гуртки, де займаються діти-інваліди та здорові діти, а також існує група догляду для людей з вадами розумового розвитку.

Дванадцять тисяч євро, які надало посольство ФРН, пішли на ремонт приміщення, в якому "Паросток" працює вже 15 років. "Ми благодійна недержавна організація, тому завжди залежимо від грантів та пожертвувань, - говорить Ірина в бесіді з DW. - Іноді ми можемо дозволити собі подорожувати Україною, наприклад, були в Карпатах, піднімалися на Говерлу, а ось на ремонт коштів завжди не вистачало".

"Свій куточок"

Пошуком коштів займається і Лариса Ткач, директор благодійного фонду "Мости дружби", що знаходиться в Корсунь-Шевченківському районі на Черкащині. 45-річна жінка в 2009 році вирішила заснувати фонд допомоги людям з особливими потребами "Мости дружби".

"В Україні багато незахищених верств населення, яким необхідно допомогти, які знаходяться в безвиході. Зараз українська влада не звертає уваги на цих людей, - нарікає Лариса. - Важливо, щоб люди-інваліди не залишалися одні в своїй квартирі, як це часто в нас буває, а зустрічалися і спілкувалися з іншими".

За її словами, кілька років тому районна рада надала об’єднанню молодих інвалідів "Повір у себе", з яким тісно співпрацює фонд Лариси Ткач, занедбане приміщення дитячого садка, яке стояло порожнім десять років.

"Коли садок виїхав, забрали все, навіть батареї, залишилися лише стіни та дах. За кошти німецького посольства ми відремонтували праву частину будівлі. Тож у цієї організації нарешті є свій куточок", - радіє Лариса Ткач, яка тут же проводить майстер-класи для людей з обмеженими можливостями з розпису по дереву. Тож 14 тисяч євро від німецького уряду допомогли й жителям Корсунь-Шевченківського району.

Плани на майбутнє

За словами Петера Віста, в 2013 році на адресу посольства надійшло близько 200 заяв від різноманітних організацій. "Паросток" та "Мости дружби" до їх числа не входять, бо скористатися фінансовою допомогою посольства Німеччини можна лише один раз. Та Лариса Ткач не засмучується. Вона й далі об’єднує небайдужих людей, які хочуть допомогти знедоленим жителям Корсунь-Шевченківська.

А ще директор фонду сподівається й на українську владу. "Така допомога німецького посольства підштовхує нашу владу до конкретних дій, - впевнена Лариса. - Ми зараз просимо владу провести опалення в будівлю за державний кошт, поки що вони тільки обіцяють".

Ірина Саранча із Вінниці також планує нові проекти. А наразі жінка збирається захищати кандидатську дисертацію, в якій йдеться про проблеми соціалізації осіб з порушенням опорно-рухового апарату.