Кілька днів тому французька поліція застосувала проти демонстрантів сльозогінний газ, а заявки на проведення акцій у суботу біля Ейфелевої вежі та перед посольством США були відхилені. Попри це десятки тисяч все одно вийшли на вулиці Парижа та інших міст у Франції та протестували проти расизму. Адже проблема поліцейського насильства щодо чорношкірих відома і Франції.

У минулому Бельгія також - колоніальна держава: нинішня Демократична Республіка Конго була приватною власністю короля Леопольда ІІ, від імені якого там був запроваджений режим расистської диктатури. У 1908 році він продав цю територію Бельгії, колонією якої вона була до 1960-го. У Брюсселі, Антверпені та Льєжі відбулись масові демонстрації проти расизму попри заборони через коронавірус.

Одна з найбільших демонстрацій в Німеччині відбулась у Мюнхені - тут зібрались понад 30 тисяч людей. Численні протести пройшли також у Кельні, Франкфурті та Гамбурзі. У Берліні поліція була вимушена змінити рух транспорту навколо Александерплатц, оскільки на площі зібралась величезна кількість протестувальників.

У столиці Австрії уже у п'ятницю, за даними поліції, на вулиці вийшли 50 тисяч людей. Ця демонстрація стала однією з найбільших за минулі роки, на які припадають і масові протести австрійців у 2019 році під час скандалу навколо відео з Ібіци, котре розвалило тодішню правлячу коаліцію і спричинило позачергові парламентські вибори.

Як і в багатьох інших європейських країнах, влада Болгарії не дала згоду на протести через карантинні обмеження. Попри це на вулиці Софії вийшли сотні людей. Вигукуючи останні слова Флойда "Я не можу дихати", вони висловлювали протест расизму у болгарському суспільстві.

Ця жінка з італійського Туріна причепила протестний слоган "Black lives matter in Italy too" ("Чорні життя мають значення так само в Італії") на захисну маску, яку населення країни досі повинно носити через епідемію коронавірусної хвороби COVID-19. Акції протесту проти расизму, що пройшли, зокрема, в Мілані та Римі, можна сміливо назвати найбільшими публічними акціями від початку епідемії.

"Act now" ("Дійте зараз") - написано на транспаранті протестувальників у столиці Португалії Лісабоні. Хоч акцію й не було погоджено з владою, поліція не чіпала її учасників. Поліцейське насильство щодо чорношкірих - не виняток і для Португалії. Коли внаслідок одного з таких інцидентів в січні 2019 року на вулиці спонтанно вийшли сотні людей, поліція застосувала проти них гумові кулі.

У Мексиці суспільні настрої підігріває не лише історія померлого афроамериканця Джорджа Флойда в США, але й доля місцевого робітника Джованні Лопеса. У травні його затримали в штаті Халіско на заході країни, бо його обличчя не було закрите захисною маскою. Він загинув, згідно з повідомленнями, внаслідок поліцейського насильства. Відео його затримання лише посилює лють демонстрантів.

Акція протесту в австралійському Сіднеї почалася з традиційної курильної церемонії. Свою солідарність щонайменше 20 тисяч учасників акції демонстрували не лише з Джорджем Флойдом, але й австралійськими аборигенами, які також ставали жертвами поліцейського насильства. Демонстранти вимагали, аби жоден із них не помирав більше під поліцейським арештом.

Піднятий догори кулак став символом руху під хештегом #BlackLivesMatter. Та сам по собі цей символ не новий. Коли режим апартеїду в Південно-Африканській Республіці випустив з-під арешту активіста руху боротьби проти расизму Нельсона Манделу в лютому 1990 року, той підняв догори кулак, так само як ця мітингувальниця в столиці країни Преторії. Білі досі часто мають привілейоване становище в ПАР.

Масштабні протести проти жорстоких дій поліцейських щодо чорношкірих розпочалися у Міннеаполісі 26 травня та швидко поширилися на інші американські міста. Вони спалахнули після появи відео, як офіцер поліції під час затримання афроамериканця Джорджа Флойда притискав коліном до асфальту його шию. Флойд неодноразово казав, що задихається. Поліцейський же тримав його, допоки Флойд не припинив дихати.

Флойд виріс у Х'юстоні (штат Техас) і перебрався до Міннеаполісу у 2014 році. Перед загибеллю 46-річний Флойд саме шукав роботу - як і мільйони інших американців, він став безробітним через спричинений коронавірусом локдаун, до цього він працював охоронцем у закусочній. Флойд був майже два метри заввишки, за що друзі називали його "ніжним велетнем".

30 травня протести переважно все ще мали мирний характер, однак з настанням ночі подекуди почало спалахувати насильство. У деяких містах запровадили комендантську годину. У Вашингтоні поряд з Білим домом почали чергувати нацгвардійці. В Індіанаполісі під час перестрілок загинула людина. Офіцери поліції були поранені у Філадельфії. В Нью-Йорку дві поліцейські машини в'їхали у натовп демонстрантів.

У Лос-Анджелесі протестувальники вигукували на адресу поліцейських гасло "Життя чорних є важливим", а ті застосовували проти натовпу кийки та гумові кулі. У деяких містах, включаючи Лос-Анджелес, Атланту, Нью-Йорк, Чикаго та Міннеаполіс, протести переросли у заворушення, під час яких люди громили офіси і магазини, грабуючи їх.

Президент США Дональд Трамп пригрозив застосувати військових для придушення протестів і заявив, що його адміністрація холоднокровно "припинить насильство з боку натовпу". У заворушеннях він звинуватив групи крайніх лівих, але губернатор Міннесоти Тім Волз заявив про наявність свідчень того, що насильство розпалюють білі расисти.

Багато працівників ЗМІ, які висвітлюють протести, й самі постраждали від дій правоохоронців. 29 травня кореспондент CNN Омар Хіменес зі знімальною групою були затримані поліцією під час зйомок у Міннеаполісі. Були затримані й інші репортери, а в декого з журналістів влучили випущені поліцейськими кулі. 31 травня у Міннеаполісі у бік кореспондента DW Штефана Зімонса поліція вистрелила двічі.

В інших країнах також відбулися масові акції на знак солідарності з обуреними діями поліції жителями США. Так, на вулиці у канадських містах Ванкувері і Торонто вийшли тисячі демонстрантів. У Берліні під американським посольством зібралися мігранти зі США та інші протестувальники. Аналогічна акція протесту відбулася й у Лондоні.

У столиці США Вашингтоні теж розгорілися протести, після того, як з 31 травня в окрузі Вашингтон була запроваджена комендантська година з 11 вечора до 6 ранку. Близько тисячі демонстрантів зібралися у парку Лафаєт-сквер біля Білого дому, дехто з них запалював фаєри. За інформацією The New York Times, у цей час з міркувань безпеки Дональда Трампа перевели у бункер.

Лос-Анджелес, Чикаго, Маямі, Детройт, округ Вашингтон запровадили комендантську годину після того, як протести не припинялись шосту ніч поспіль. У штаті Аризона на заході країни комендантська година була поширена на весь штат після сутичок між демонстрантами і поліцією. До 15-ти штатів США відрядили близько п'ять тисяч військових Нацгвардії.

Після поновлення протестів Дональд Трамп 1 червня пригрозив застосувати армію, якщо владі штатів не вдасться "захистити своїх жителів". Після цієї заяви силовики застосували сльозогінний газ та гумові кулі, щоб розігнати демонстрантів у парку Лафаєт-сквер під Білим домом. Після цього Трамп пройшовся від своєї резиденції до церкви у парку, де перед об'єктивами фотокамер підняв угору Біблію.

Утім, багато протестів проти жорстоких дій поліцейських у США таки проходили мирно. На Таймс-сквер у Манхеттені демонстранти лягли на землю, склавши руки за спиною - копіюючи позицію тіла Джорджа Флойда, коли його було вбито. Хоча частина демонстрантів у США й вдалися до насильства, кілька мерів міст США та губернаторів штатів підтримали акції протесту.