Музика німецького композитора Рихарда Ваґнера чудово підходить для великих кінокартин. Це не таємниця принаймні  часу створення "Апокаліпсису сьогодні" Френсиса Форда Копполи та "Меланхолії" Ларса фон Трієра. Це стрічки, у яких музика Ваґнера розкривається з усією своєю емоційною силою. У культового американського режисера Квентіна Тарантіно ідея використати музику німецького композитора з'явилася не одразу. Насправді він написав сценарій до свого нового фільму, навіть не помітивши, що розвиток сюжету у цьому вестерні має певну схожість з циклом "Кільце Нібелунга" Рихарда Ваґнера.

Увагу режисера на цей факт звернув його друг, австрійський актор Кристоф Вальц, відомий шанувальник опери. Головний мотив у "Джанго вільному" (Django Unchained) - помста і гроші - нагадав актору, котрий зіграв роль у цій стрічці, криваву сагу нібелунгів. Вальц повів режисера в оперний театр в Лос-Анджелесі, аби того переконала сама музика. І хоча Тарантіно відвідав лише оперу Рихарда Ваґнера "Золото Рейну", що слугує прологом до циклу "Кільце Нібелунга", після цього режисер одразу ж почав діяти. Так, приміром, дружина героя його стрічки "Джанго вільний" одержла ім'я Брумгільда, а також знання німецької мови. Цим вона завдячує, як пояснюється у вестерні, німецьким фермерам, яким вона  мусила слугувати рабинею на півдні США.

Аби врятувати Брумгільду, її Джанго (своєрідний Зіґфрід) проходить крізь вогонь і починає акцію кривавої помсти. Саме цей піджанр вестерну, так званий "спагетті-вестерн", сам режисер називає своїм найбільшим джерелом натхнення. Утім, і зі "спагетті-вестерном" американський режисер робить те ж саме, що і з класичним вестерном, - ставить все шкереберть, зауважують оглядачі. Кіно Квентіна Тарантіно, як нещодавно висловився Кристоф Вальц в одному з інтерв'ю, потрібно розуміти як мистецтво, імовірно, постмодерного штибу. Він навіть припустив, що Тарантіно цілком пасував би до елітарного Ваґнерівського фестивалю у Байройті.