Конго шукає нових союзників. Протягом тривалого часу цю гігантську країну у самому серці Африки вважали партнером Заходу. Однак нині, схоже, ситуація змінилася. За даними французького мовника RFI, іще у 1999 році між країнами було досягнуто домовленість про постачання для армії Конго зброї і спорядження з Росії, а також проведення навчань для тамтешніх солдатів. Утім, цю домовленість, вочевидь, так і не було реалізовано. Як повідомляє RFI, парламент країни планує винести на обговорення ініціативу щодо відновлення військової співпраці з Росією. З Центральноафриканською республікою (ЦАР), північним сусідом Конго, така співпраця вже відбувається. Росія у грудні отримала згоду від Ради безпеки ООН на поставки зброї, спорядження та військових інструкторів у цю країну. Таким чином було зроблено виняток з діючого емберго на постачання зброї до цієї країни, де багато років точилася громадянська війна. 

Від зброї до корисних копалин? 

Обидві країни Москва обрала невипадково. "У них напружені стосунки із Заходом. Тож у Росії є шанс створити там присутність, отримати вплив та розвивати економічні стосунки", - вважає французький експерт з Африки Роланд Маршал. Військова співпраця в цьому випадку може стати початком. Завдяки цьому Москва, на думку експертів, прагне зміцнити власну оборонну промисловість. Попри те, що, за даними британського аналітичного центру Chatham House, в Африку експортується лише три відсотки російської зброї, цей континент вважається перспективним ринком.

Деякі країни на африканському континенті бачать Росію своїм найважливішим постачальником. "У багатьох африканських країн є проблеми з отриманням зброї. Однак у Росії немає таких критеріїв виключення, як у деяких західних держав, вона не пов’язує торгівлю зброєю з ситуацією у сфері захисту прав людини або конфліктами. Натомість це сприймається як можливість збільшити ринок", - вважає експерт з Росії Центру Карнегі Пол Стронскі. 

Втім, інтереси Росії не обмежуються лише зброєю. Демократична республіка Конго має величезні поклади корисних копалин: колтан, кобальт, золото, алмази. "Відповідно до чинних угод, Росія вивчає можливість спільного використання цих покладів", - заявив у березні заступник директора Департаменту інформації та преси МЗС Росії Артем Кожин. 

Така співпраця дає Москві не лише можливість покрити свої потреби у сировині, але і використати таку присутність для розвитку власної промисловості. "Росія має досвід у сфері гірничої промисловості та видобутку нафти", - нагадує Маршал.

"Страхування життя" для авторитарних режимів

Співпраця з Кремлем для урядів Конго і ЦАР цілком доречна. Центральноафриканська республіка, одна з найбідніших країн в світі, з 2013 року перебуває у глибокій кризі. Там триває протистояння між християнськими та мусульманськими бойовиками, причому слабкий уряд президента Фостена Арканжа Туандери (Faustin Archange Touadera) не має жодного впливу на ситуацію. Її мали би врегулювати близько 14 тисяч миротворців ООН, але уряд країни вважає місію нефективною та відкидає ембарго ООН на постачання зброї в цю країну. Саме тому співробітництво з Росією отримало широку підтримку. "Ембарго на постачання зброї посилило анархію та сторони конфлікту, послабивши при цьому армію", - наголосив політик Арістід Браян Ребоас в розмові з DW.

У партнерстві з Москвою може бути зацікавлений і президент Конго Жозеф Кабіла, якого тривалий час вважали союзником Заходу. Але між колишніми партнерами, схоже, пробігла чорна кішка. Кабіла мав би піти у відставку, адже його другий президентський термін давно добіг кінця, проте уряд постійно відтерміновує нові вибори.

"Для урядів, які перебувають під тиском, зв’язки з Росією - своєрідне страхування життя", - каже Маршал. "Коли обидві країни запрошують росіян, це підвищує їхні шанси грати із Заходом. Вони можуть спробувати зробити його щедрішим". Це гра епохи "холодної війни". В ті часи деякі африканські країни постійно міняли союзників - залежно від отриманої підтримки.

Який ефект матиме присутність Росії у цих африканських країнах у довгостроковій перспективі, оглядачі прогнозувати поки не беруться. Проте в одному вони переконані точно: Центральноафриканською республікою та Конго Москва не обмежиться. "Росія хоче збільшити свою присутність в Африці", - каже Пол Стронскі. Його слова підтверджує нещодавня поїздка на континент міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. У березні він відвідав шість африканських країн: Aнголу, Ефіопію, Moзамбік, Намібію та Зімбабве. Усі вони - колишні союзники Москви іще з радянських часів.