Коли в 1993-му Чехословаччина поділилася на дві держави – промислово розвинену Чехію і майже цілком аграрну Словаччину, мало кому спадало на думку, що за невеликий час останню називатимуть "Тигром з Татр", а досвід її господарювання вивчатиметься в престижних економічних школах. Утім, "диво на Дунаї" таки сталося.

Сьогодні темп зростання словацької економіки чи не найдинамічніший з-поміж країн Європейського Союзу: валовий внутрішній продукт на душу населення й купівельна спроможність сягають 74-х відсотків од середнього показника по союзу. Успіхи пов’язані насамперед з послідовно проведеними реформами – економічною, податковою, пенсійною, медичною, соціальною, унаслідок чого країна має збалансований бюджет. Темпи економічного зростання української сусідки слугують нині взірцем Єврозони - вони становлять, за даними журналу "Шпіґель", 30 відсотків за період із 2005 по 2011 рік (дані на цей рік - лише прогноз). Кращої динаміки немає ні в кого, до прикладу - Німеччина спромоглась на зростання лише у 8,6 % за ці сім років.

Диво не без "плям"

"Дива на Дунаї" не сталося б і без комплексної приватизації. Втілюючи її в життя, словацька влада свідомо передала чи не весь банківський сектор в руки іноземних власників, а водночас всіляко сприяла закордонним інвесторам, створюючи цивілізований торговельний простір.

Як зазначають аналітики, має словацьке господарство і свої "плями". Наприклад, доволі високе безробіття, яке торік становило 12 відсотків. Але з огляду на те, що в 2003-2004 роках не мало роботи 18 відсотків населення, можна вважати, що словаки спроможні позбутися й цієї "плями".

Воля до реформ

Чеський економіст Томаш Седлачек, автор порівняльного аналізу чеської і словацької економік, звертає увагу і на такий важливий чинник як тяжіння словацьких урядів до реформ: який би Кабінет не перебував при владі, а реформи – хай і найсміливіші, хай і непопулярні – ніколи не згорталися. Це, на думку експерта, викликане більшою, ніж у Чехії, стабільністю політичної сцени.

Автор: Микола Шатилов
Редактор: Захар Бутирський