Постановою Кабінету міністрів в Україні запроваджено європейські стандарти моторного пального: планується, що "Євро-4" побуде на ринку до 31 грудня 2020 року, коли його витіснить більш якісний "Євро-5", чиє використання не обмежене в часі. Водночас у серпні уряд продовжив термін дії низькоякісного дизельного пального "застарілого" зразку "Євро-3". Експерти пов'язують таке рішення з надто повільною модернізацією українських нафтопереробних заводів.

Загадки модернізації

Перехід на європейські стандарти пального в Україні відбувається повільно, суперечливо і непрозоро. Термін дії попередніх державних стандартів України (ДСТУ) на дизельне пальне и автомобільний бензин закінчився ще 1 липня 2013 року. Рішення про введення нових було прийнято через місяць. Тепер в Україні дозволяється ввезення, вироблення і продаж лише тих нафтопродуктів, які відповідають стандартам "Євро-4" та "Євро-5".

Утім, ухвалений урядом новий "Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив" офіційно так і не опублікували. Замість цього, як повідомив в інтерв’ю DW директор "Консалтингової групи А-95" Сергій Куюн, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України ухвало наказ, згідно з яким з 1 серпня ще на три місяці продовжується термін дії ДСТУ на дизельне пальне "застарілих" зразків, тобто стандартів "Євро-2" і "Євро-3".

Куюн вважає, що таким чином уряд намагається не допустити, щоб державний Шебелинський нафтопереробний завод (НПЗ), який не здатен випускати якісне пальне, зовсім зупинився. Також таким чином планується забезпечити пальним низької якості застарілий автопарк і залізничні локомотиви.

Автозвалище чи "зливна яма"?

Аналітик не виключає, що через три місяці уряд знову продовжить термін дії стандарту ДСТУ, оскільки жодної модернізації на українських НПЗ не проводиться. "Згідно з прийнятим наприкінці 1990-их років "Національним планом переходу на європейські стандарти пального", ми мали відмовитися від "Євро-2" і "Євро-3" ще в 2008 році. Але уряд досі просто продовжує термін їхньої дії замість того, щоб вкласти гроші у технічне переоснащення українських НПЗ".

Директор Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександр Тодійчук також вважає, що продовження дії застарілих стандартів – погана новина. "Це може перетворити Україну в зливну яму неякісного пального з Росії і Казахстану. А також у автозвалище застарілих автомобілів з СНД", - попередив він у розмові з DW.

Секрет безпечної заправки

Нині в Україну імпортується автомобільне пальне різної якості з різних країн СНД та Євросоюзу. Це дозволило побороти монопольну залежність від російської нафти та забезпечити конкуренцію на ринку нафтопродуктів. Більшість автозаправок по всій Україні, яка є транзитною країною між Європою та країнами СНД, практично не відрізняються від європейських. Вони, як правило, оснащені безкоштовним сервісом з контролю тиску та підкачування колес, невеликими магазинами, телефонами і туалетами.

Нарікання українців викликає не рівень сервісу, а недостатній контроль якості пального на АЗС. Власник однієї із останніх моделей Chrysler розповів, що заправляється лише в межах Києва, оскільки, коли заливає ту ж саму марку бензину десь за межами великого міста, то ризикує швидко зіпсувати фільтри для пального, після чого двигун може відмовити у будь-який момент. Інші водії скаржаться, що навіть заправка однією і тією ж маркою бензину на одній заправці іноді призводить до зниження тяги двигуна або навіть до замерзання пального в морози.

Як уникнути таких ситуацій іноземцям, що проїжджають через Україну? Опитані водії вважають, що знизити ризики можна лише, якщо купувати імпортований з європейських країн бензин на станціях тих мереж, які себе добре зарекомендували.