Як написав один західноукраїнський інтернет-сайт, про гурт музик із Нижнього Селища, що на Закарпатті, не чули хіба що «…затяті адепти російської попси або особи, які вже вкрай не цікавляться українським фольком». Особливо відколи музиканти здобули першість на німецькому фестивалі «Plauener Folkherbst» і отримали почесне звання «найкращого фольк-бенду Європи-2010», таке колоритне явище, як «Гудаки», з властивим йому закарпатським розмаїттям – інструментальним і людським – привернуло до себе значну увагу. 29 січня у німецькому Плауені «Гудакам» урочисто вручать нагороду «Europäischer Folkpreis 2010».

Багатонаціональне звучання

Українська, німецька, угорська та циганська – такими мовами володіють у колективі, адже музиканти представляють різні етнічні групи, які сторіччями населяли закарпатський регіон. Звідси й багатовимірність звучання, яка так сильно імпонує західній публіці. Завідує усім австрієць Юрґен Крефтнер, або Юра Буковинець, місцевий сировар-бізнесмен. Каже, організаторів фестивалю, який проводиться ось уже майже 20 років, очевидно, підкорили ненаграною щирістю і теплотою гри. «Журі дуже сподобалося те, що ми – справжні музиканти. Виступаємо без манірності, без «шоу-бізу», не роблячи шоу», - каже Юрґен.

Учасники гурту – непрофесійні музики. Нові пісні вони розучують без нот – лише на слух. Утім, це аж ніяк не применшує їхньої виконавчої майстерності чи потенціалу, переконаний письменник і прихильник «Гудаків» Сергій Жадан: «Мені здається, вони дуже вдало поєднують свою автентичність, незаангажованість, професійну музику з надзвичайно серйозним і щирим підходом до того, що вони роблять. Коли на них дивишся, то розумієш, що все це справжнє, все це автентичне. Тут немає якоїсь «робленості», яку можна побачити в професійних музикантів. Але разом із тим можна побачити, що це не є якісь етнічні гоцалки. Справді якісно, цікаво і надзвичайно драйвово».

Чи прокинуться українські продюсери?

Хоча і мають титул кращого фольк-бенду Європи 2010 року, запити у «Гудаків» не вибагливі. Хочуть їздити на гастролі не лише у Західну Європу, але й містами України. Для цього, каже фронтмен гурту Юрґен, потрібна фінансова підтримка, оскільки бенд існує виключно на ентузіазмі учасників: «Ми сподіваємося, що з часом наші досягнення за кордоном таки стануть відомими в Україні, і завдяки цьому українські продюсери, так би мовити, «прокинуться» і усвідомлять, що є, власне, українська музика, яку можна запропонувати публіці, а не лише російська попса, розрахована на комерцію».

Мають бажання, та не мають ілюзій, що їхній успіх змінить музичний ландшафт в Україні в одну мить. Відтак нині «Гудаки» працюють над позитивним іміджем держави за кордоном, готуючи до запису у квітні вже всій четвертий альбом у Брюсселі.

Автор: Євгенія Вятчанінова
Редактор: Христина Ніколайчук