"Ви колись мріяли мешкати в замку?" - цікавлюсь я в Бірґіт Кульмер (Birgit Kulmer). Разом з нею стоїмо в затінку старих сосен. "Ми з сестрою виросли в невеликому місті й часто бували в тутешньому старому замку. Нічого більш красивого ми й уявити не могли", - каже Кульмер. Сьогодні вона сама - господиня замку, який, на її думку, чимось схожий на улюблений палац. Два роки тому вона з чоловіком Сандро Пароттою (Sandro Parotta) купили замок Леде (Burg Lede) у Філіху поблизу Бонна. Про те, що замок продається, дізналися з газети, оголошення знайшли на сайті з продажу нерухомості. Після тривалих перемовин оформили угоду купівлі-продажу, й у замку з'явились нові господарі.

70 дерев, які потрібно спиляти

"Боже, Боже, який тягар відповідальності!", "Таке під силу лише молодим", - лунають голоси туристів, які прийшли на день відкритих дверей у замку цього літа. Бірґіт показує свій маєток. На місці колись витонченого парку, насадженого в кращих традиціях англійського ландшафтного дизайну, сьогодні густий ліс, сад та просторі галявини.

Те, що роботи тут вистачить на кілька десятиліть, видно неозброєним оком. "Мій чоловік спробував відновити доріжку з гальки, яка з часом пішла глибоко в землю. Сандро вручну відбирав камінці й промивав їх за допомогою спеціального устаткування. Обробивши ділянку розміром з обідній стіл, він зрозумів, що в нас піде ціле життя, якщо ми робитимемо так надалі", - розповідає Бірґіт.

Роботи тут в молодого подружжя - хоч греблю гати. Якщо власникам звичайних садових ділянок в Німеччині доводиться спилювати щонайменше одне-два старих дерева за кілька років, то Бірґіт і Сандро потрібно зрубати 70! І зробити це потрібно якомога швидше. "Якщо сильний вітер - багато збитків, дерева падають, і це просто небезпечно", - пояснює Бірґіт. Разом з чоловіком та спільнотою друзів та покровителів замку вона поставила собі за мету відтворити, наскільки це можливо, колишній вигляд саду. Такий, як його колись у свій час задумав ландшафтний архітектор барон Вальтер фон Енґельгардт (Baron Walter von Engelhardt).

Колись з салону відкривався вид на озеро, яким можна було покататися на човнах. Доріжки витонченими лініями вели від замку до озера, якого давно немає й про існування якого зараз можна лише здогадуватись. "Думаю, що воду нам все ж таки доведеться просто уявити самостійно. Навряд чи ми зможемо відтворити озеро й канали", - зізнається власниця замку.

Замок, в якому немає принцес та лицарів

Її чоловік виходить нам назустріч, тримаючи келих вина в руці. Така картина трапляється нечасто, каже Бірґіт: "Мене захоплює вигляд людей, які відпочивають в нашому саду, милуються природою, спокійно п'ють вино… Ми ж самі насправді майже не відпочиваємо, весь вільний від основної роботи час ми опікуємося благоустроєм замку". Бірґіт і Сандро - мистецтвознавці. Обоє працюють: Бірґіт - у музеї, Сандро має художню галерею. Завдяки щасливому випадку він опанував столярну майстерність, тому частину робіт в замку Сандро може виконувати власноруч.

"Як ви прибираєте в такому будинку?" - з острахом дивлячись на будівлю, запитую я. "До нас приходять допомагати у хатніх справах на три-чотири години на тиждень, але в саду ми працюємо лише сім'єю", - відповідає Бірґіт. Вона мешкає в замку разом з сім'єю сестри, в якої також двоє дітей. Батьки Бірґіт часто приїжджають допомагати по господарству: "В грубці ми палимо дрова, які збираємо в себе в саду". За останні два роки замок вже одного разу постраждав від повені.

На місці, де раніше було озеро, ґрунт в'язкий. Коли діти з класу молодшої дочки, прийшли в гості на різдвяні читання, вони вирішили побавитися в саду. "Донька лише встигла крикнути слідком, щоб вони не йшли туди, де раніше була вода, - згадує Бірґіт. - А хлопці загрузли в сирій землі, забруднились, їм довелось перевдягатись". Діти Сандро і Бірґіт уже неодноразово витягали один одного з цього болота. Вони, як і дружелюбний пес - ще один мешканець замку, весь час знаходять нові стежки й здійснюють відкриття.

Замок,  скарби… "Ой, ні, мої діти далекі від принцес та лицарів", - сміється Бірґіт. Навіть свої дні народження вони хочуть святкувати за межами замку, в сучасному розважальному центрі. Одна з дитячих кімнат повністю обставлена меблями з (торговельної мережі меблів масового виробництва. - Ред.) IKEA. Так захотіла донька. "А складно було обставити весь замок?" - цікавлюсь я наостанок. "Ми з чоловіком завжди збирали антикваріат, - відповідає власниця. - І повертались з відпустки на великій машині з меблями з блошиних ринків. Усе це нам зараз стало в нагоді".

До речі, перша згадка про замок Леде датована ХІV століттям. Бірґіт і Сандро вважають себе нетиповими власниками. Вони, як і бажав барон фон Енґельгардт, хочуть зробити сад доступним для всіх. Для цього доведеться ще вдосталь попрацювати.

Зрозуміло, що багато хто захоче дізнатись, а скільки ж коштує цей замок. В оголошенні на порталі з нерухомості в 2016 році цей об'єкт виставлявся за 1,7 мільйона євро.