Енергокомпанія RWE Power почала руйнування так званого "собору" Іммерата. Неороманська базиліка і село, в якому вона стояла, знищують задля видобутку бурого вугілля.

Іммерат розташовано над найбільшим вугільним басейном на захід від Кельна. Енергокомпанія RWE Power продовжує покладатися на електроенергію з невідновлюваних джерел. Тому села повинні бути знесені. На їхньому місці буде котлован. Жителі Іммерату повинні з'їхати і покинути свої будинки.

Колись в Іммераті жили понад 1200 осіб. Більшість уже покинули село. Багато будинків уже знищено. Тому і вид на церкву з цвинтаря нині вільний. Лише три сім'ї досі живуть в Іммераті. І померлі жителі теж повинні будуть "переїхати".

Опір знищенню села та переїзду тривав довгий час. Багато жителів села здалися перед вищими силами. Однак представники великих церков за день до знесення звернулися з екуменічно-політичною молитвою супроти подальшого руйнування жител і довкілля. Ще кілька сіл стоять у списку на знищення.

Швидку відмову від вугілля науковці та екологи називають невідворотньою. В іншому разі Німеччина просто не зможе виконати свої зобов'язання згідно з Паризькою кліматичною угодою. Є перевиробництво електроенергії, і задовольнити потреби в електриці можна буде легко, навіть якщо Німеччина відмовиться від бурого вугілля, стверджують захисники довкілля.

Активісти Greenpeace зайняли базиліку незадовго перед зруйнуванням, закликаючи дозволити їй простояти принаймні допоки не буде сформовано новий уряд, який постановить курс на відмову від вугілля. RWE - розробник кар'єру - відмовився виконувати прохання, вигнав протестувальників за допомогою поліції та привіз екскаватори.

Спорудження неороманської базиліки завершилося в 1891 році. Впродовж 122 років вона була центром культурного життя села. Тут проводилися важливі події життів селян, сімейні свята, хрещення, причастя, святкування весіль і відправка близьких у останню путь. На останній службі 2013 року було пролито багато сліз.

Пастор Ґюнтер Залентін (Günter Salentin) стоїть поміж могил. "Наші серця сьогодні повні туги і печалі, імовірно, також повні розпачу і гніву, - каже він на останній проповіді. - Увесь опір був приречений на провал у бою з вищими силами політики, економічного інтересу та максимізації прибутку".

Заклик відмовитися від вугілля є дедалі гучнішим у всьому світі. Долю Іммерата вирішено, хоча зруйнування села, ймовірно, не було обов'язковим. Вугілля, що під селом, можуть і не дозволити видобувати - якщо новий федеральний уряд прийме рішення відмовитися від вугільних електростанцій. Знищення села завершать за два тижні.

Найвищий показник рівня води у столиці землі Північний Рейн-Вестфалія зафіксували у ніч на вівторок, 9 січня, - 8,38 метра. Утім, мерія запевнила ще напередодні, що до повені місто підготувалось. Вже вранці у вівторок дюссельдорфці зітхнули з полегшенням - рівень води спав на два сантиметри.

На цьому місці у Кельні паркуватись точно заборонено. В Кельні найвищих позначок рівень води сягнув пообіді у понеділок, 8 січня, - 8,78 метра. А вранці у вівторок він уже впав до 8,72 метра. Для порівняння - за стандартних погодних умов для цього сезону він становить близько 3,5 метра, критичними ж є 8,3 метра.

Попри те, що Кельнський собор розташований на березі Рейну, висока вода йому не загрожує. За словами археологині історичної пам'ятки, наразі ситуація некритична, адже собор розташований на високому пагорбі.

За прогнозами, покращення погоди відбудеться найближчим часом і, відповідно, рівень води річках знизиться. А поки на Рейні у Бонні її рівень сягає 8,11 метра. Багато прогулянкових доріжок уздовж берега затоплені. Судноплавство на Рейні між Кобленцем і Дуйсбургом - а це десь 180 км - призупинили.

Унаслідок різкого підвищення рівня води в Рейні затоплені численні поля, виноградники і навіть автошляхи, що пролягають неподалік берегів Рейну. Втім, з часу останньої великої повені на Рейні у 1995 році у протипаводкові заходи вкладено понад 10 мільярдів євро. Нині можуть стримувати до 251 млн м³ води. До 2030 року вдасться стримувати до 535 млн м³ води, запевняють фахівці.

У воді опинилися не лише прибережні райони Рейну, а й Мозеля. Жителі Пюндерайха вже запаслися човнами, щоб не залишатися відрізаними від світу.

А тут, у містечку Швайх на Мозелі, зазвичай - променад і прибережна вуличка. Однак у ці дні там можна прогулюватися лише плавом.

Жителі цієї вулички у Льойтесдорфі звикли бачити у вікно автомобілі, але останнім часом бачать лише лебедів. Їм нині пересуватись цими вулицями найбільш комфортно.

Голова компартії СРСР Леонід Брежнєв та тодішній керівник НДР Еріх Гонеккер смачно цілуються. Ця картина обійшла цілий світ. "Братський поцілунок" московського митця Дмитра Врубеля є однією з найвідоміших робіт East Side Gallery, галереї, що постала на залишках Берлінського муру.

East Side Gallery з'явилася майже одразу після падіння Берлінського муру. 1990 року на шматку стіни завдовжки 1,3 кілометра 118 митців з 21 країни задокументували для історії цей політичний злам. Це найдовша галерея під відкритим небом у світі. Вона є символом колись поділеного Берліна і туристичним магнітом.

Час та довкілля залишили свої сліди на цих творах мистецтва. Також туристи в гонитві за цінними сувенірами завдали шкоди цим настінним малюнкам. 2009 року з нагоди ювілею падіння Берлінського муру було ухвалене рішення про реставрацію East Side Gallery.

Деякі малюнки були знищені або перефарбовані новими графіті. Громадська ініціатива почала збирати приватні та комунальні кошти, аби відновити оригінальні малюнки на тоді ще головному символі поділеного Берліна.

Спершу зі стіни за допомогою водяної пари змили старі фарби. Тоді відполірували бетонну поверхню, аби митці могли знову нанести на неї свої малюнки. Деякий час стіна виглядала, як до переломних 90-х: голий сірий бетон.

Два голуби миру у стилі Пікассо тримають дзьобами на червоній нитці мініатюрні Бранденбурзькі ворота. Художниця Роземарі Шинцлер майже випадково зголосилася 1990 року стати учасницею East Side Gallery.

Для відвідувачів Берліна оглядини цієї галереї під відкритим небом - обов’язковий пункт програми. Після Бранденбурзьких воріт це другий за популярністю туристичний магніт німецької столиці.

На "трабанті" крізь стіну - ця робота принесла світову славу художниці Бірґіт Кіндер. "Трабант", який почали випускати в НДР 1957 року, мав стати народним автомобілем для східних німців. За період з 1957 до 1991 років з конвеєра зійшло 3 051 385 таких автівок.

Академік Сахаров був важливим символом протестного руху. 1970 року він заснував комітет з дотримання прав людини та у відкритому листі закликав радянську владу до демократизації СРСР. 1975 року йому присудили Нобелівську премію миру. Але Кремль заборонив йому їхати в Осло на церемонію нагородження.