Крістіан Міколайчак довго відмовлявся у це повірити. Однак після того, як йому виповнився 31 рік, жоден футбольний клуб більше не пропонував йому контракту.

Шлях до служби зайнятості не був для нього легким. "Але цей шлях доводиться пройти", - каже він. Раніше шляхи його життя вели лише вгору. Ще малим хлопцем, захоплено ганяючи м'яча, він мріяв стати професійним футболістом. Йому це вдалося - він вважався молодим та багатообіцяючим гравцем клубу "Шальке" і у 2001 році разом із клубом став срібним призером Бундесліги. Потім він грав за "Ганновер 96", пізніше - у складі чисельних команд Другої Бундесліги.

Тоді він не думав про часи після футболу. "У цьому відношенні я був справді ледачим. Головне було - сидіти біля (легендарного тренера та футбольного менеджера. - Ред.) Руді Ассауера та підписувати професійний контракт. Тому про інші речі я й не думав", - визнає він. І додає, що чим довше граєш, тим важливіше думати поза звичними рамками, оскільки час йде швидше, ніж здається. Не всі гравці стають мільйонерами - навпаки. Лише кожен десятий наприкінці кар'єри має достатньо грошей, щоб вийти на пенсію. Інші ж мають далі працювати.

Футбол та вогнеборство: чимало паралелей

При чому працювати у геть новій професії. Крістіан Міколайчак спочатку не знав, що б це могло бути. Друг підкинув йому ідею стати пожежником. Адже це те, що може колишній футбольний профі: за викликом бути в хорошій формі і працювати. Міколайчак любив напругу й адреналін перед важливою грою. Тепер же він переживає ці відчуття як пожежник. Але зараз ідеться не про забивання голів, а про рятування життів.

Це справжній виклик, який не кожен витримає. Екс-футболіст отримав місце, на яке претендували більше 500 кандидатів. Нині за його плечима - більше чотирьох років освіти: спочатку він вчився на санітара рятувальної служби і потім - на пожежник. "Найважче було вчитися. Знову починати з нуля", - згадує колишній профі-гравець. Зараз Крістіану Міколайчаку 35 - і він саме отримав бажану роботу в пожежній службі міста Обергаузена. А дещо він вивчив ще за футбольних часів. Наприклад, командний дух важливий і під час гасіння пожеж. "Коли ми разом заходимо (у палаючу будівлю. - Ред.), маємо і вийти разом. У футболі можна програти матч чи зробити хибний пас, а тут - у небезпеці людські життя", - визнає він.

Колись усе закінчується…

… і для зірок Бундесліги. Таких, як Карстен Рамелов. Як футболіст він досяг фактично всього. Роками він був успішним гравцем клубу "Баєр 04 Леверкузен", із яким узяв срібло 2002 року в національному чемпіонаті. Травма коліна зрештою змусила його залишити футбол у 2008 році.

"Необхідно розуміти, що час для футболу обмежений. Я довго тримався на високому рівні. І був, чесно кажучи, радий, що це закінчилося. Останні півтора роки мучився через травму. Фанати і тренер не дуже це помічають", - каже він. Але раптово зникнути з центру уваги йому теж далося непросто. Визнання, подяка фанатів - цього бракує багатьом гравцям. Ніхто вже не просить автографів.

Рамелов спочатку хотів стати поліцейським, але потім вибрав футбольну кар'єру. Професійної освіти він, як і близько 70 відсотків професійних гравців, не має. На щастя, він забезпечив себе фінансово.

Після завершення кар'єри він став партнером у фірмі з продажу квитків. Молодим гравцям він радить "не дозволяти позбавляти себе всього, ставити деякі речі під сумнів, озиратися довкола. І коли прийде час турбуватися щодо роботи, буде простіше засукати рукава". Футбол навчив його і дисципліні. "Маєш наповнювати життям те, що робиш, щоб досягти успіху", - радить Карстен Рамелов.

Два футболіста - молоді бізнесмени

Тім Єрат та Міхаєль Леян вже зараз не покладаються виключно на успіх на футбольному полі. Хоча обидва гравці щойно підписали дворічні контракти із клубом "Вікторія Кельн", паралельно вони вивчають економіку підприємства. Заочно. Адже щоденні тренування та ігри "на вихідних" майже не лишають часу на навчання. І саме в цьому проблема: багато футболістів просто не мають часу на навчання.

Щоб мотивувати гравців, вони хочуть у майбутньому надавати стипендії в США німецьким футболістам. Зокрема як стимул вчасно шукати альтернативу.

"Це допомагає в кар'єрі, коли є вибір. З'являється певне відчуття спокою, яке і на полі є перевагою та допомагає досягати успіху", - переконаний Тім Єрат.