У січні до Києва мав приїхати президент Німеччини Кристіан Вульфф. Це мав бути помпезний державний візит з нагоди 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Німеччиною. Принаймні так собі це уявляли в адміністрації Віктора Януковича, коли торік у травні запрошували німецького президента. Однак згодом розвиток подій у Києві змусив забути про зустрічі на найвищому рівні з європейськими лідерами: провідні опозиційні політики Юлія Тимошенко і Юрій Луценко - за ґратами, дедалі частіше лунають заяви про наступ на свободу ЗМІ та утиски опозиції.

Зрештою, замість урочистостей на державному рівні двадцята річниця відносин України і Німеччини вилилася у стисле привітання на адресу президента Вульффа і канцлера Меркель, вивішене на сайті Януковича. Ні про які офіційні візити німецького керівництва поки і мови бути не може, зауважив в інтерв’ю Deutsche Welle експерт німецького фонду Бертельсманна Корнеліус Охманн. «За два роки президентства Янукович зайшов у зовнішньополітичний глухий кут. Він недооцінив реакцію Заходу на те, що за сумнівних обвинувачень кинуто за ґрати його найбільшу політичну суперницю – Юлію Тимошенко. Янукович серйозно прорахувався», - зазначає німецький політолог.

Невиконані обіцянки

Коли Віктор Янукович два роки тому переміг на президентських виборах, у Брюсселі висловлювали сподівання на новий етап у відносинах з Україною. Адже європейські партнери були втомлені політичними чварами між Ющенком і Тимошенко, а також напруженням, яке панувало між Україною і Росією після «помаранчевої революції». «В України є неймовірний потенціал. Україна може мати величезний зиск з того, що наближена і до ЄС, і до Росії», - розсипався у компліментах президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу під час першого візиту Януковича до Брюсселя. Однак ні на європейському, ні на російському напрямку у Києва наразі «не складається».

Зустрічі з російським керівництвом із середини минулого року стали значно рідшими: дається взнаки невирішеність болючого для України питання зависокої, на думку Києва, ціни на російський газ. Тим часом на західному напрямку українському президенту доводиться заповнювати свій графік участю у таких заходах як бізнес-ланч на форумі у Давосі або панельна дискусія на конференції з питань безпеки у Мюнхені. «Все це є лише зайвим свідченням того низького рівня, до якого зараз зведено відносини України з країнами ЄС. І в Давосі, і в Мюнхені зібралися чимало перших осіб з усієї Європи. Але Янукович мав не більше двох зустрічей. Це багато про що свідчить», - зауважив в інтерв’ю Deutsche Welle екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Голова комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції прогнозує, що рівень міжнародної ізоляції Януковича буде поглиблюватися. «Обіцянки, які він вже не раз давав західним партнерам, не мають жодних наслідків», - пояснює Тарасюк. Йдеться про реформи у сфері правосуддя, насамперед про невиконані обіцянки щодо скасування радянських норм Кримінально-процесуального кодексу, які передбачають кримінальну відповідальність за політичні рішення. Саме на підставі цих положень було засуджено Юлію Тимошенко за підписання газових угод з Росією, які, як встановив суд, «завдали державі масштабних збитків».

Корнеліус Охманн наголошує, що західні партнери втратили довіру до українського президента, який дискредитував себе переслідуванням політичних опонентів. «Нині Януковичу і його оточенню йдеться передовсім про збереження влади, про максимізацію прибутків. Навряд чи наступними роками будуть якісь прориви у відносинах з ЄС», - прогнозує Охманн.

«Останній друг» Коморовський

Найбільшим розчаруванням замороження відносин України і ЄС стало для Варшави. Адже Польща докладала максимальних зусиль, аби під час головування цієї країни у спільноті у другому півріччі минулого року було підписано Угоду про асоціацію між Україною і ЄС. «Було проведено чимало розмов на найвищому рівні, аби знайти вихід із ситуації та парафувати Угоду про асоціацію. Але «проблема Юлії» виявилася нездоланним бар’єром», - сказав у розмові з Deutsche Welle член українсько-польської міжпарламентської групи Мартин Щвейчіцкі. Політик нарікає, що втрачений українським керівництвом шанс для підписання Угоди про асоціацію з ЄС вдарить насамперед по простих українцях. «Ця угода дала би поштовх для наближення українського законодавства до європейських стандартів, до скасування віз і цілої низки інших позитивних зрушень», - нарікає Щвейчіцкі.

Польський парламентарій зауважує, що недотримані обіцянки Януковича похитнули довіру до нього і у Варшаві. Утім, Мартин Щвейчіцкі переконаний, що як би не розвивалися події, польський президент Броніслав Коморовський підтримуватиме постійний контакт з Януковичем. Як свого часу і один з його попередників Олександр Кваснєвський, Коморовський виступає у ролі «зв’язкового» з ЄС. «Коли після вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе західні лідери уникали спілкування з президентом Кучмою, саме Кваснєвський був єдиним, хто підтримував зв’язок з українським керівництвом. Зрештою, саме Кваснєвському випала ключова роль у врегулюванні ситуації за «круглим столом» під час «помаранчевої революції», коли за міжнародного посередництва вдалося уникнути кровопролиття. Дуже важливо, що Кваснєвський і Кучма мали тоді довірливі стосунки», - пригадує польський політик.

Хто з Януковичем на футбол?

Цілком імовірно, що саме Броніслав Коморовський виявиться зрештою тим політиком, який дозволить Януковичу більш-менш зберегти обличчя під час проведення «Євро-2012». Адже на важливі матчі європейської першості прийнято запрошувати президентів країн, збірні яких зустрічаються на полі. Торік Віктор Янукович вже встиг запросити на матчі низку своїх колег, зокрема Кристіана Вульффа. Водночас Корнеліус Охманн абсолютно виключає, що у нинішній ситуації поряд з Януковичем на трибуні захочуть сидіти Вульфф або Меркель. Отже, цілком імовірно, що на фінальному матчі компанію українському президенту складе його польський колега. Оскільки саме Україна і Польща виступатимуть господарями першості, з точки зору протоколу це навіть виглядатиме доволі прийнятно.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Захар Бутирський