Одні сприймають цей проект як спробу відтворити Радянський Союз, інші вказують на паралелі з Європейським Союзом. Певною мірою під час формування Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) використовувався досвід та напрацювання обох інтеграційних моделей. Договір про створення ЄАЕС з 1 січня 2015 року президенти Росії, Казахстану та Білорусі підписали в Астані у четвер, 29 травня, повідомляє інформаційне агентство "Інтерфакс".

Без України

України серед засновників ЄАЕС немає. За останні роки російський президент Володимир Путін неодноразово різними способами намагався переконати Київ у перевагах свого інтеграційного проекту у порівнянні до курсу на зближення з Євросоюзом. Наприкінці 2013 року Віктор Янукович під явним тиском Москви відмовився підписувати уже готову угоду про асоціацію з ЄС, чим і спричинив революцію, котра остаточно поховала плани на залучення України до ЄАЕС.

Тож тепер піднімати діючий з 2010 року Митний союз Росії, Казахстану та Білорусі на новий рівень економічної та політичної інтеграції доведеться цим же трьом країнам. Ціль проекту з російської точки зору заступник декана факультету світової економіки та світової політики московської Вищої школи економіки Андрій Суздальцев у розмові з DW сформулював так: "Росія не може бути великою державою, якщо у неї немає власного інтеграційного угрупування, котре швидко розвивається".

Ні про яке прагнення відновити радянську імперію і мови немає, вважає своєю чергою Володимир Жарихін, заступник директора Інституту країн СНД. За його словами, в ЄАЕС об’єднуються країни, котрі йдуть шляхом ринкової економіки і прагнуть формувати якомога більш об'ємний і, власне, ефективний ринок.

Продукція, потрібна лише "історичним споживачам"

"Безумовно, одна з причин створення зараз ЄАЕС - топтання на місці під час формування економічного альянсу між Росією та Європейським Союзом. Він не склався з багатьох причин, у тому числі через ревне ставлення до цієї ідеї Сполучених Штатів", - вважає Жарихін.

Через це, за його словами, Росія й вирішила формувати власний інтеграційний простір, тим більше що нині процес глобалізації явно пішов шляхом формування великих економічних кластерів на зразок ЄС, північноамериканської зони вільної торгівлі NAFTA та Mercosur у Південній Америці.

Основною причиною створення ЄАЕС є економічні фактори, вважає й виконавчий директор Інституту Гайдара Сергій Приходько. На його думку, для багатьох підприємств у Росії, Білорусі та Казахстані виробничі зв’язки, котрі склалися ще за часів СРСР, і досі є єдиним способом міжнародної кооперації. "Якщо говорити по-простому, їхня продукція великою мірою нікому окрім історичних споживачів не потрібна", - пояснив експерт.

"Інтегруватися з авторитарними режимами неможливо"

Сергій Приходько сумнівається, що ЄАЕС стане "особливо ефективною та довгостроковою стійкою організацією". І пов'язане це не з відсутністю у її рядах України. Усі три опитані DW московські експерти вважають, що ЄАЕС може обійтися і без Києва, хоча його членство і було би бажаним.

Значно більшою проблемою, на думку Приходька, є "занадто різні рівні і політичного, і економічного, ринкового розвитку". Це стосується як членів майбутнього ЄАЕС, так і кандидатів на вступ - Вірменії та Киргизії.

"Інтегруватися з авторитарними режимами у принципі неможливо", - вважає Суздальцев. Адже процес передбачає добровільне обмеження компетенції та суверенітету держав-учасників, а це повністю суперечить прагненню лідерів цих країн до всемірного укріплення своєї влади, каже московський експерт про Білорусь та Казахстан.

Співпраця з ЄС

Як Приходько, так і Суздальцев запевнили DW, що вже діючий Митний союз і майбутній ЄАЕС орієнтовані на якомога тіснішу співпрацю з ЄС і зовсім не збираються відгороджуватися від нього.

Натомість у Берліні у виконавчого директора Східного комітету німецької економіки Райнера Лінднера склалося дещо інше враження. "Ми бачимо проблеми, які стосуються, наприклад, сумісності з вимогами Світової організації торгівлі", - пояснив він DW. За словами експерта, необхідно зробити усе, аби не допустити протистояння двох економічних блоків.

Поки що виробити прийнятну формулу для торгівельно-економічної співпраці між ЄАЕС та ЄС не вдалося, констатує Лінднер. Це, на його думку, є завданням найближчих років.