Євробонди, спільні облігації країн єврозони, які мав би випускати Європейський центральний банк, є вже з рік вкрай суперечливою темою. Цього тижня дискусія навколо цих цінних паперів набула особливої гостроти. Головною причиною стало те, що президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу таки запропонував у середу в Брюсселі запровадження євробондів як один із головних засобів протистояння борговій і фінансовій кризі в єврозоні. Він презентував три можливі опції того, як ці спільні облігації можуть бути запроваджені. Передумовою такого кроку, з точки зору Єврокомісії, мало б стати посилення контролю за економічною та бюджетною діяльністю країн єврозони.

Такі плани Європейської Комісії цілковито йдуть у розріз із позицією Німеччини, яка є найбільшою і поки найстабільнішою економікою єврозони. Канцлер Анґела Меркель у середу, виступаючи у Бундестагу, вкотре однозначно відхилила запровадження євробондів. Меркель піддала гострій критиці усі плани Єврокомісії щодо євробондів.

Рейтинг євробонда – на грецькому рівні

У чому ж справа? Чому спільні європейські облігації викликають таке протистояння? Аби дати відповіді на ці питання, слід поглянути передусім на суть і можливу перспективу євробондів. «Якщо в одному євробонді буде 27 відсотків німецьких гарантій, 20 відсотків французьких і два відсотки грецьких, то кредитний рейтинг такої спільної облігації був би на рівні "СС" (рівні, близькому до дефолту - прим. ред). Це відповідає рівню кредитоспроможності Греції», - так характеризував ситуацію у вересні Моріт Кремер, керівник європейського сектору рейтингової агенції S&P. Тобто, великого майбутнього рейтингу євробондам, очевидно, годі сподіватися.

Незмінним залишається і той факт, що «проблемні» країни єврозони, так звані PIGS, тобто Португалія, Італія, Греція та Іспанія, готові підняти обидві руки за запровадження євробондів. Натомість не тільки «важковаговик» Німеччина, а й Австрія, Нідерланди й Фінляндія рішуче виступають проти. Від спільних європейських облігацій матимуть зиск слабкі країни, адже тягар їхньої заборгованості частково буде перекладено на плечі сильних, а відсоткові ставки за кредитами для них відповідно знизяться. Натомість для сильних держав євробонди невигідні, бо вони фактично віддають під заклад свої надійні рейтинги й стабільну кредитоспроможність, та ще й мають рахуватися з більшими витратами на виплату відсотків за кредитами.

Найгіршою виглядає ситуація для Німеччини, яку нині називають справжнім «переможцем кризи». Інвестори тікають з нестабільних країн і довіряють Німеччині. Це ж призводить до того, що німці можуть отримувати кредити майже задарма.

При цьому експерти розходяться у припущеннях щодо того, скільки ж могли б коштувати євробонди для Німеччини. За оцінками мюнхенського інституту ifo, німцям слід було б рахуватися додатково з 33-47 мільярдами євро щороку. Є, утім і експерти, які переконані, що втрати будуть мінімальними і що кредити для Німеччини значно не подорожчають.

Без нульового тарифу, але…

Звісно, нульового тарифу очікувати не варто, каже німецький євродепутат і прихильник євробондів Мартин Шульц. Але, переконує він, не варто говорити про «жахливі втрати»: Німеччина виграє від євробондів більше, якщо врахувати, що іншим вибором може стати постійне збільшення фонду порятунку євро чи взагалі повний провал спільної європейської валюти.

До того ж, веде далі Шульц, євробонди були б важливими з психологічної точки зору, бо стали б символом віри держав єврозони в спільне майбутнє, що стало б заспокійливим сигналом для фінансових ринків. З цим баченням погоджуються і багато економістів. Водночас серед експертів немає спільної думки щодо перспектив євробондів. Загалом більшість схиляється до того, що такі облігації таки доведеться запровадити.

Німеччину ж поки закликають перевірити ідею про запровадження євробондів. Як сказав після оприлюднення пропозиції Єврокомісії голова єврогрупи Жан-Клод Юнкер, «всі сторони мали б добре помедитувати над цими пропозиціями».

Автори: Жанґ Дангонґ, Леся Юрченко
Редактор: Євген Тейзе